Інтерв'ю присвячено законопроекту "Про ринок земель" і заголовок, зрозуміло, стосується майбутніх земельних торгів. Втім є торги й інші - торги навколо положень самого законопроекту та торги щодо громадської думки про оічкуваний земельний ринок. І оскільки земельне право - моя основна спеціалізація, хочу поділитися деяким роздумами і з приводу інтерв'ю, і з приводу самого ринку земель.

"Тщательнее надо, ребята" (с) М. Жванецький

Вибачте, але змушений "пройтись" по журналістській роботі. Йдеться-бо не просто про скандальну тему, а про мільйони людей, гектарів, доларів. І вирішення існуючих проблем (навіть в нашій державі!) певною мірою залежить від суспільної думки, яка в свою чергу чималою мірою формується ЗМІ. І якщо не гнатися за гонорарами та дедлайнами, то для профі нічого особливо складного немає: ретельно розібратися в питанні, уважно вислухати/записати відповіді, перекласти на потрібну мову (специфіка нашої країни) та перевірити текст. На жаль автором інтерв’ю Наталією Білоусовою ці вимоги не витримані. Ось кілька "перлів" з її публікації:
"Щодо державних земель, то як і землі комунальної власності, їх продаватимуть спеціальним людям - ліцитаторам". Отже ліцитатори з ведучих торги перетворилися в єдиних можливих покупців.
"До цього списку перейдуть незапитані землі". Треба бути фахівцем в земельному праві, аби здогадатися, що насправді йдеться про невитребувані паї.
"Період уточнення даних за кожною ділянкою (винесення її в натурі) провадитиметься коштом держави". Перепрошую, що провадитиметься? Період?
"Кожній ділянці присвоять індивідуальне кадастрове число". Цікаво, а що тоді зроблять з існуючими кадастровими номерами?
Втім, досить про журналістики. Ближче до суті. Хоча, звичайно, про всі проблеми писати - клавіатура не витримає, та про головне скажу.

Бути чи не бути земельному банку?

Ідея створення державного земельного банку не нова. Свого часу її активно (і доволі аргументовано) відстоював нинішній міністр агрополітики (а тоді народний депутат) Микола Присяжнюк. Але в урядовому законопроекті (№9001-1) місця для цього інституту не знайшлося. Знайшлося воно в альтренативному (№9001, зареєстрований раніше урядового) проекті нардепа Смітюха. Згідно з цим проектом "Державний земельний банк України - державна спеціалізована банківська установа, що утворюється відповідно до закону і якій надається виключне право здійснювати банківські операції щодо земель сільськогосподарського призначення".
За твердженням пана Тимченка сьогодні вже йде робота зі створенн цього банку. А в планах, озвачених в інтерв'ю "Дню", передбачено, що цей банк кредитуватиме агробізнес під 8% (!) річних. Про вибірковість доступу до кредитних ресурсів в українських реаліях говорити не буду. Питання в іншому, за рахунок чого такі дешеві гроші? І на це питання голова Держземагенства дав відповідь: "Дешевий ресурс банку забезпечить продаж і здавання в оренду державної землі",
Саме тут і міститься квінтесенція "ринку", який нам пропонують запровадити. Держава планує створити потужного монополіста чи то в вигляді Держзембанку (9001) чи то у вигляді самого Держземагенства (9001-1). Цей ринковий гравець матиме пріоритетний доступ до прав на землю (зокрема переважне право купівлі). Ризикну спрогнозувати наслідок такої ситуації: ціни на ринку землі (щонайменше сільськогосподарської) буде диктувати одна особа. Так само як ринкову ціну валюти фактично визначає НБУ.
До чого це призведе? А до того, що відповідний орган матиме можливість штучно підвищувати чи знижувати ціну землі. І майже не сумніваюсь що робитиметься це в інтерсах певних бізнесових чи політичних кіл. І навіть якщо припустити відсутність прямої залежності новоствореного органу від окремих еліт, можна не сумніватися що інсайдерська інформація з держзембанку чи держземагенства дозволить знищити всі переваги ринкових механізмів.

Далі буде...
ідея державного земельного банку