Проблеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (за старою термінологією - малих архітектурних форм, МАФ) залишаються актуальними. Багато фахівців вважають за необхідне врегулювати ці проблеми на законодавчому рівні. Одна зі спроб такого регулювання зроблена у законопроекті №2478-а1. Пропоную вашій увазі власний коментар до цього законопроекта.
Коментар до проекту Закону України «Про внесення змін доЗакону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо розміщеннятимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності»
1. Згідно з пунктом 3 пояснювальної записки до законопроекту«Основними положеннями цьогозаконопроекту є визначення документу на підставі якого може встановлюватисьтимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності, органу, щоздійснює оформлення такого документу та чіткого строку його видачі». Такимдокументом відповідно до змін, які законопроект пропонує внести у статтю 28Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Містобудівний закон), має бути паспортприв’язки тимчасової споруди. Проте і зараз «Підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС» (п.2.1 Порядкурозміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності,затвердженого наказом Мінрегіону України від 21.10.11 р. №244, далі – Порядок №244). Тобто фактично існуючанорма з підзаконного акту переноситься в закон. При цьому норма Містобудівногозакону, за якою «Розміщення тимчасовихспоруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку,встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формуваннядержавної політики у сфері містобудування» (ч.4 ст.28), залишається беззмін.
2. Законопроект пропонує запровадити жорсткіші обмеження дорозміщення ТС. Такі обмеження викликають суперечливе ставлення до них:
2.1. Названі в законопроекті обмеження не є новими, вониіснують в інших нормативно-правових актах. Доцільність перенесення їх в законвикликає сумніви.
2.2. Запропоноване законопроектом розміщення ТС на вільній відзабудови території може бути розтлумачене неоднозначно, оскільки поняття«територія» не визначено. Наприклад, якщо територією вважати земельну ділянку,то це означатиме не можливість розміщення ТС на частині земельної ділянки,вільній від забудови. Тим більше, якщо поняття «територія» тлумачити щерозширеніше (наприклад, як економіко-планувальну зону населеного пункту).
2.3. Аналогічні сумніви викликає пропозиція розміщення ТСздійснюється на вільній від інженерних мереж території. Відсутність дефініціїінженерних мереж дозволяє ставити під сумнів віднесення до їх числа тількипідземних комунікацій чи також надземних (повітряних). Також незрозуміло чипропонується розглядати території безпосередньо зайняті інженерними мережами,чи враховувати також відповідні охоронні зони.
3. Законопроект пропонує при розміщенні ТС враховувати всінаявні планувальні обмеження, передбачені генеральним планом населеного пункту.Не зрозуміло, чи можливим буде встановлення ТС в населених пунктах, в якихвідсутні затверджені генеральні плани.
4. Розміщення ТС пропонується здійснювати відповідно докомплексної схеми розміщення тимчасових споруд. Тобто наявність такої схемистає обов’язковою передумовою розміщення ТС. В той же час на сьогодні вона не єобов’язковою (це випливає з п.п.1.4, 2.4 Порядку №244). Крім того застосуваннякомплексних схем (на прикладі м. Києва) викликає багато проблем. Тождоцільність обов’язкового застосування комплексних схем (особливо для невеликихнаселених пунктів) сумнівна.
5. Підпункт 1 пункту 2 Прикінцевих положень пропонує урядупривести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Ця нормає звичайною калькою, оскільки нормативно-правові акти КМУ в цій галузівідсутні.
6. Законопроектом не вирішені принципові питання розміщенняТС:
6.1. Необхідність (чи відсутність такої необхідності) оформленняправ на землю для розміщення ТС. На сьогодні така необхідність визначенаопосередковано (через згадку документів на землекористування в формі паспортуприв’язки – додаток 1 до Порядку №244).
6.2. Пов’язане з попереднім питання (не)обов’язковості сплатиземельного податку власниками ТС.
6.3. Питання необхідності сплати пайової участі власниками ТС,порядку визначення її розміру та порядку сплати (в Києві пайова участь – цефактичний податок на ТС).
6.4. Повноваження органів місцевого самоврядування в данійгалузі, в тому числі щодо пайової участі, затвердження комплексних схем і зміндо них, обмеження кількості ТС тощо.
6.5. Можливість розміщення ТС за межами населених пунктів.
Висновок: вданому вигляді законопроект є неприйнятним.