7 років на звільнення суддів, які не покинули анексований Крим
Після того, як в березні 2014 року Російською Федерацією було протиправно анексовано Автономну Республіку Крим, на території півострова форсованими темпами розпочалась не лише видача нових паспортів мешканцям, а й інтеграція російських владних інституцій. Не оминув цей процес і судову систему. Вже в червні 2014 року Держдумою РФ був прийнятий закон № 154-ФЗ «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», яким було передбачено створення 34 нових судів.
В свою чергу, Верховна Рада України прийняла Закон Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, який передбачає, що у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ змінюється і тимчасово їх розглядатимуть в судах Києва (ст.12). Крім того, суддям, які виявили бажання переїхати з Криму, гарантувалося право переведення на посаду судді до суду на іншій території України (ст.16).
Хто відповідальний за звільнення цих суддів?
З огляду на ситуацію, виникає питання щодо звільнення з посади судді тих служителів Феміди, які не виявили бажання працювати на підконтрольній Україні території. Згідно з Законом Про судоустрій і статус суддів, який діяв до 2016 року, звільнення таких суддів з посади відбувалося за поданням Вищої ради юстиції. Серед переліку підстав для ухвалення такого рішення є порушення суддею присяги. Тодішній Закон про Вищу раду юстиції (далі – ВРЮ) передбачав розгляд такої справи після надання ВККС чи іншого уповноваженого суб’єкта відповідного висновку, або ж – ВРЮ за власною ініціативою. За майже два роки від моменту анексії Криму за цією підставою ВРЮ було звільнено 276 суддів.
Після судової реформи 2016 року органом, уповноваженим ухвалювати рішення про звільнення судді з посади, стала Вища рада правосуддя (реорганізована Вища рада юстиції, орган суддівського врядування, на який покладається повноваження по притягненню суддів до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, далі – ВРП). Оскільки судова реформа передбачала обов’язкове проходження суддями усіх рівнів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, то більшість суддів, які не заявили про переведення до іншого суду на підконтрольну Україні територію, було звільнено вже з цієї підстави.
Яка ситуація зараз?
У 2018 році Служба безпеки України (далі – СБУ) активізувала свою діяльність у напрямку перевірки і подала до ВРП низку звернень щодо тих представників суддівського корпусу АР Крим, які брали участь у конкурсах на зайняття посади судді Російської Федерації. Аналіз дисциплінарної практики ВРП демонструє, що ці звернення були розглянуті протягом 2019 року і за результатами їх розгляду 28 суддів було притягнуто до відповідальності. З них 11 – на підставі неподання майнової декларації, решта 17 (які посіли посади в російських судах або брали участь в конкурсах) – через вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді.
Особливу увагу привертають строки розгляду ВРП цих дисциплінарних справ. Наприклад, рішення про звільнення судді Шаповала І.І. було ухвалено більш ніж через рік після того, як СБУ надіслало заяву, в якій містились докази участі даного судді в конкурсах на посаду судді Російської Федерації.
Не менше питань викликає і дата подання СБУ заяви у 2018 році з посиланням на факти порушення, які перебували у відкритому доступі ще з 2014 року. Завдяки такому затягуванню деякі з суддів, що почали працювати на російську владу, перебували у статусі українських суддів аж до грудня 2019. Крім того у відповідь на запит щодо того чи були порушені кримінальні провадження щодо даних суддів СБУ відповіла, що не володіє такою інформацією.
Таким чином, спостерігається системна проблема із практикою своєчасного звільнення суддів, які працювали в судах на території окупованого Криму, внаслідок чого вони довгий час формально перебували на посадах українських суддів, давно працюючи в створених Російською Федерацією судах.
В цьому вбачається низка причин:
По-перше, відсутність чіткого законодавчого зобов’язання, покладеного на конкретний державний орган, провести перевірку суддів, які працювали на окупованих територіях. Частину звернень надсилала ВККС, частину – СБУ, однак не було проведено системного аналізу. Попри наявність у відкритому доступі інформації про проведення окупаційною адміністрацією конкурсів та даних про осіб, які беруть у них участь, СБУ надіслала звернення, в яких зафіксовано дане порушення, лише після 4 років анексії.
По-друге, тривалий строк розгляду таких справ ВРП. Наприклад, за результатами моніторингу дисциплінарної практики за 2019-2020 роки середня тривалість часу, що пройшов від моменту подання СБУ звернення з наявними відомостями про роботу судді на Російську Федерацію до ухвалення ВРП рішення про звільнення судді, – пів року.
Ця публікація була здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Нове правосуддя». Погляди автора, викладені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або уряду Сполучених Штатів Америки.
