За всю історію написання та диктування радіодиктанту національної єдності сьогоднішній день сформував найнеприємнішу думку. Текст Євгенії Кузнєцової стилістично більше нагадував російську трафаретку, де відсилань до проукраїнського дискурсу окрім «псапатронщини» і ще кількох популярних навколовоєнних слів не знайшлося.

Начитана аудиторія Facebook одразу ж кинулась до клясики: «Тому шо треба не всякой х*****й займаться, а жити інтєрєсно: читати книжки, буть шпіоном, дрєсірувать любіму обізяну і ходить в оперу з красівими тьолками, получать удовольствіє» (Лесь Подерв’янський). Мабуть, звідси диктантівські свідомі [а чи ні] перифрази, алюзії.

Якщо коротко, то «обізяну» замінив трендовий образ пса Патрона. Та вже – суть далеко не видозмінилася. Це до того, що як текстик – хай би було і нікого не тривожило, однак, якщо позиціонувати це як жанр диктанту національної єдності, то як кажуть, зміст задекларованому статусу не відповідає.

Диктування цьогоріч Наталею Сумською займає перше місце в топі найгіршого диктування за всю історію радіодиктанту. Опираючись на власний досвід, то ні в школі (11 років), ні в університеті (ще +5 років), ні в аспірантурі (+3 роки) такого непрофесіоналізму не бачила, коли взагалі уявлення нема, що і як робити. От уявіть, якби математик частину рівняння пропустив, частину переплутав місцями.

І на тлі цього всього в прямому етері Роман Коляда перебиває чи зупиняє далеко не хвалебну позицію і враження від радіодиктанту Христини Гоянюк. Згодом з вибаченням не забарився Микола Чернотицький – але то як в тому моєму улюбленому анекдоті «ложечки то знайшлися, але ж осадок залишився…» І з цим і на фоні цього, даруйте за алюзії, але треба жити.

Відключити

А як живуть в інших країнах світу з диктантами чи без – далі в короткому огляді.

У США та Канаді диктанти не є масовою подією, але існують онлайн-платформи, як-от DailyDictation, що пропонують аудіо-диктанти для вивчення англійської. Вони охоплюють теми культури, історії, повсякденного життя та підготовки до іспитів TOEIC/IELTS. В англомовному контексті диктанти – це здебільшого навчальний інструмент, а не публічна подія.

У Франції диктанти – це культурна традиція, яку французи вважають «специфічною рисою» своєї освіти. Вони проводяться регулярно в школах і на публічних заходах. Dictée radiophonique – радіодиктант, який проводить Radio Pulsar з 1997 року. Це конкурс, де учасники змагаються за точність написання тексту на слух. У 2025 році відбулася вже 28-ма його редакція. Dictée pour tous – масова подія, що об’єднує людей різного віку навколо французької мови. Вона проходить у Міністерстві культури та інших публічних просторах.

У Німеччині диктанти активно використовуються як частина навчання німецької мови, особливо для іноземців. Платформи EasyDeutsch та Lingua.com пропонують аудіо-диктанти з автоматичною перевіркою. Хоча масових радіодиктантів, як в Україні чи Франції, не зафіксовано, онлайн-диктанти – популярний формат для самостійного навчання.

Італійські ресурси, як-от One World Italiano та Lingua.com, пропонують диктанти для вивчення мови. Вони включають аудіо та текстові вправи, які автоматично перевіряються. На YouTube-каналі Vaporetto Italiano також публікують диктанти, наприклад «Il mio viaggio a Roma» – для практики слухання та письма. Масових радіодиктантів немає, але формат диктантів активно використовується в онлайн-освіті.

Відключити

У Китаї існує практика великого публічного диктанту й має масові формати: центральні телеканали й радіостанції періодично проводять масштабні заходи (аудиторні й телевізійні/радіо диктанти), організують конкурси з написання ієрогліфів для різних вікових груп і шкіл. Окремі програми центральних медіа роблять такі заходи регулярними, поєднуючи розважальний і освітній формати.

У Латвії щорічні загальнонаціональні й міжнародні ініціативи на кшталт «Pasaules diktāts / Пasaules diktāts latviešu valodā», коли диктують текст у прямому ефірі радіо й дозволяють писати диктант і онлайн, щоб перевірити правопис.

У Литві традиційні національні диктанти й кампанії з популяризації литовської мови проводяться як офіційними мовними інституціями, так і медіа; існують публічні написання диктантів і онлайн‑версії для широкої аудиторії.

В Естонії у межах заходів, присвячених естонській мові, також організовують диктанти і перевірки грамотності, що транслюються або супроводжуються медіа‑покриттям.

Відключити