"FPV на арабіці": акцизний податок на каву як інструмент поповнення військового бюджету

Акциз – це податок на товари, попит на які складно суттєво змінити: тютюн, пальне, алкоголь, автомобілі. Він одночасно наповнює бюджет і дозволяє державі керувати споживанням окремих товарів. Але його ефективність залежить не від розміру ставки, а від точного розуміння ринку. Скільки держава справді отримує з пачки цигарок? Наскільки акциз підвищує ціну для споживача? І чи залишаються ці податки дієвими на ринках, де попит поступово падає? Та як знайти кошт на потреби ЗСУ? Саме це ми й проаналізуємо далі. А почнемо з простого.

Акцизна система України спирається переважно на дві групи: пальне та тютюнові вироби. Саме вони мають низьку еластичність попиту, великі обсяги споживання й чіткі одиниці оподаткування (див. таблицю 1). Середня ставка на пальне становить близько 17 євро за тонну, а щорічний імпорт майже 7,56 млн тонн[1] забезпечує стабільні надходження. Тютюнові акцизи, встановлені за масою або кількістю, легко адмініструються і формують значну податкову базу. Натомість алкоголь, автомобілі та ювелірні вироби мають менші ринки та вищу еластичність, тому їхня фіскальна віддача помітно нижча навіть за високих ставок.

Таблиця 1. Узагальнені ставки акцизного податку за основними категоріями товарів Джерело: Верховна Рада України

Акцизи на пальне залишаються найстабільнішим джерелом доходів: у 2023 році паливний сегмент забезпечив понад 50 млрд грн[2], а великі обсяги імпорту та низька еластичність попиту підтримують передбачувану динаміку. Тютюнові акцизи теж дають значні надходження – понад 80 млрд грн[3] – але значною мірою завдяки семирічному плановому підвищенню ставок, яке штучно утримувало доходи на фоні скорочення ринку. Це посилює тіньовий сегмент і робить податкову базу менш стійкою.

Водночас загальна картина є стриманою: акцизи забезпечують лише близько 5% доходів бюджету, що підтверджують дані Мінфіну. Це чіткий сигнал, що акцизну політику потрібно переглядати, роблячи її більш ефективною саме там, де податкова база залишається надійною.

Дані показують, що споживання сигарет в Україні стабільно падає: з близько 75 млрд штук у 2013 році до 26–29 млрд у 2022–2023 роках. Номінальні надходження від тютюнового акцизу при цьому зростали й у 2023 році досягли 80,3 млрд грн, однак ключовим є саме абсолютний рівень доходів. Після стрибка у 2022 році (57,6 %) уже в 2023 році надходження скоротилися до 48 % (див. графік 1). Це свідчить, що механічне підвищення ставок не компенсує падіння споживання і не забезпечує стабільності.

Графік 1. Динаміка споживання цигарок та доходів від акцизів на них та частка надходжень від акцизів на цигарки в загльних надходженнях від акцизів до бюджету у %, відповідно Джерело: Центр громадянського представництва «Життя».

При тому залежність бюджету від прибутковості акцизів на цигарки вражає. В середньому 40% усіх прибутків від підакцизних товарів надходять саме зі зборів з тютюнових виробів.

І водночас тютюновий сегмент, попри свою вагому частку у структурі акцизів, також підходить до межі ефективності: попит продовжує скорочуватися, інфляція нівелює частину фіскального ефекту, а подальше підвищення ставок може швидше звузити податкову базу, ніж збільшити доходи. Тож для стабільного наповнення бюджету потрібен не механічний ріст ставок, а оновлена стратегія – ефективніший контроль за тіньовим ринком або перегляд переліку підакцизних товарів.

Одним з потенційних джерел для перекриття тієї «дірки», що утворилася при зменшенні надходжень від цигарок, ми можемо запропонувати наступні варіанти товарів, для запровадження акцизних зборів на них.

1) Солодкі газовані напої, енергетичні та інші SSB (sugar-sweetened beverages)

Україна вже готує введення акцизу на солодкі напої: у National Revenue Strategy до 2030 р. прямо вказано завдання вивчити і запровадити акциз на SSB до 2027 року[4].

Так, наприклад, у METRO пляшка CocaCola (2л.) коштує близько 41,9 грн (іншими каналами 33–60 грн), тобто орієнтовно 20–30 грн за літр. Мета-аналізи по SSB показують, що 10% зростання ціни зменшує споживання приблизно на 9–12%, тобто εp ≈ −0.9-1.2[5]. Розглянемо також енергетичні напої (фактично, це варіація солодких напоїв, проте в них вища середня ціна і вони більш шкідливі для споживача). Monster Energy або Burn (0,5 л.) у супермаркетах вартують ≈ 60-70 грн за банку, тобто 120-140 грн за літр. Red Bull (0,25 л.) ≈ 50–65 грн, тобто більше 200 грн за літр. Дослідження попиту енергетичних напоїв, показує те, що він дуже еластичний та в основному зосереджений серед молоді - підлітків, студентів, працівників нічних змін. Еластичність попиту на енергетичні напої ≈ −4.4 проти ≈ −1.6 для звичайних газованих[6]. Висока початкова ціна (60–70 грн за 0,5 л.) і дуже еластичний попит роблять енергетики гарним кандидатом для «поведінкового» акцизу, який суттєво скоротить споживання серед молоді. Але розраховувати, що саме цей товар повністю перекриє «дірку» від сигарет, не варто.

2) Кава – також кандидат для акцизу. В Україні, кава є частинною щоденного споживання українців, з дуже стійким високим попитом. Імпорт кави за п’ять років зріс приблизно на 63%, до ~48–50 тис. тонн на рік, обсяг ринку оцінюється у понад 160 млн дол. США. Попри зростання ціни на каву, українці продовжуть її купувати. Баночка Nescafe Gold 210 г у січні 2025 р. коштувала трохи більше 390 грн, а в жовтні вже близько 610 грн (зростання ціни >50% за рік). Тобто кава вже подорожчала, а споживачі продовжуть купувати її. Еластичність попиту на каву ≈ −0,26 – тобто підвищення ціни на 10% веде до падіння обсягів попиту приблизно лише на 2,6%[7]. Акциз на каву, призвів би до значних надходжень до бюджету.

3) Висококалорійні чіпси, снеки та шоколадні батончики – це ще одна група товарів які мають негативні ефекти для людини (ожиріння, серцево-судинні хвороби та інше). В Україні чіпси мають доволі високу ціну в перерахунку на кілограм – Lay’s (120 г.) вартують ≈ 50–70 грн за пачку (тобто 400–600 грн за кг). Це типові «імпульсивні покупки», на які люди витрачають невелику частку бюджету, але регулярно. Враховуючи те, що еластичність у цієї групи товару доволі низька ≈ −0.6, можна стверджувати, що акциз не призведе до різкого падіння вживання цього товару, водночас це призведе до додаткових бюджетних надходжень. За даними umbrella-review, 10% підвищення ціни на “unhealthy food” (солоні/жирні снеки, солодощі) зменшує споживання в середньому на 6%[8].

Відповідно до запропонованих у нашому дослідженні варіантів було прийнято рішення розглянути потенціал ефективності запровадження акцизного збору на каву та чай в Україні. Для проведення розрахунків нами взято дані з Укрстату щодо ціни на чай та обсягів реалізованої продукції за видом діяльності «Виробництво чаю та кави», та дослідження Opendatabot.ua щодо цін на склянку еспрессо в Україні, так званий Espresso Index[9].

У зв’язку із відсутністю даних щодо обсягів реалізованої кави та чаю окремо, нами сконструйовано умовний індекс ціни «Кави та чаю» за наступною формулою Індекс = ціна за 100 гр кави * 0,5 + ціна за 100 грн чаю * 0,5, що дало нам дані, зазначені нижче.

Враховуючи дані щодо обсягу реалізованої продукції у млн. грн., нами розраховано кількість реалізованої продукції, яка вимірюється у кілограмах.

З метою визначення потенціалу ефективності запровадження акцизного збору на каву та чай, нами вирахувано еластичність попиту на вказані товари за період 2000-2024 років, результати якого є наступними:

Наші розрахунки показують, що кава та чай є нееластичними товарами (E = 0,39), що робить їх ідеальними кандидатами для впровадження акцизу з метою наповнення державного бюджету. Варто зазначити про outlier, який наявний в розрахунках, а саме показник еластичності за 2022 рік (E = 1,21). Така еластичність спричинена падінням попиту, яке було продиктоване повномасштабним вторгненням РФ в Україну. Окремі райони України були окуповані, частково бізнес-діяльність не велася, відбулося падіння економіки України, інфляція внаслідок падіння валютного курсу гривні та, як наслідок, погіршення добробуту громадян. Комплексно це негативно вплинуло на попит на каву та чай внаслідок росту ціни на 19%. Проте, загальна динаміка за 2000-2024 роки вказує на нееластичність попиту на каву та чай, а тому 2022 рік варто вважати outlier-ом, спричиненим надзвичайною ситуацією в країні.

З метою встановлення потенційної ціни на каву та чай у 2025 році (за вирахуваним нами індексом), нами розраховано прогноз динаміки зміни ціни та обсягу реалізованої продукції згідно з показниками за 2022-2024 роки. Розрахунок прогнозує підвищення ціни на 17% та відсутність зміни у реалізованій продукції (показник 0,1% можна вважати несуттєвим) у 2025 році порівняно з 2024 роком, що вказує на еластичність у 2025 році на рівні E = -0,01.

Відповідно, якщо припускати, що у 2026 році не відбудеться зміни ціни на каву та чай відносно 2025 року, акцизний збір на ці продукти у розмірі 150 грн на 1 кг призведе до росту ціни на 7% та за умови, що еластичність дорівнюватиме -0,01, це вказуватиме на відсутність зміни у реалізованій продукції (показник у 0,2% можна вважати несуттєвим). Таким чином, у 2026 році, за умови відсутності інших, окрім акцизного збору, факторів впливу на попит та пропозицію, буде реалізовано 6,13 млн кг. кави та чаю. Враховуючи акциз у сумі 150 грн за кг, це призведе до потенційних надходжень у розмірі 919 млн грн.

Таким чином, навіть відносно помірний акциз на каву та чай дає державі додатковий ресурс у 919 млн грн на рік. За ці кошти можна було б, наприклад,

• повністю профінансувати закупівлю близько 54,6 тис. FPV-дронів, або
• понад 7,2 тис. 155-мм артилерійських снарядів, або
• майже тисячу пікапів для підвезення піхоти й евакуації поранених, чи навіть
• три сучасні САUСАR-гаубиці.

Частину надходжень можна спрямувати на розширення виробництва безпілотників в Україні, програми реабілітації та протезування військових, розбудову укріплень та систем ППО – тобто на ті напрямки, які безпосередньо наближають перемогу та зменшують людські втрати.

Звісно, завжди є популістична альтернатива: замість дронів і пікапів просто «роздати гроші людям» – у перерахунку це десь по одній пачці гречки на кожного українця. Але в умовах повномасштабної війни набагато логічніше, щоб «кавовий» акциз перетворювався не на гречку в передвиборчих пакетах, а на дрони, пікапи та артилерію.