Помилка в декларації про майновий стан: наслідки

Суди всіх трьох інстанцій стали на бік платника податків, що вбачається з постанови Верховного Суду від 13.02.2020 року в справі  № 823/1805/17 (адміністративне провадження №К/9901/46499/18 текст постанови тут )

Так, суди виходили з того, що, в силу приписів п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України (далі – ПК України),  у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України), платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Тобто, платник податків вибирає з:

У справі, що досліджувалася Верховним Судом, платник подав уточнюючий розрахунок, через 272 два календарних дня з дня подання первинної декларації. Податківці ж вирішили, що така дія платника підпадала під визначення «несвоєчасна сплата узгодженого грошового зобов’язання (податку)» та застосували штраф на підставі п.126.1 ст.126 ПК України.

Нагадаю, що особливістю застосування штрафної санкції за вказаною нормою ПК України є те, що штраф не нараховується аж до тієї дати, коли податок не надійде  до бюджету (якщо такий податок несвоєчасно надійшов до бюджету з вини платника податку). Це зроблено для того, щоб була чітко визначена кількість днів прострочення, адже:
 

Верховний Суд проаналізував приписи п.87.1 ст.87 ПК України та дійшов правового висновку, що подання уточнюючого розрахунку, яким зменшуються грошові зобов’язання (податок) не є сплатою податкового боргу.

Крім того, Верховний Суд зазначив: «Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються». Більшою мірою це стосується штрафної санкції за ст.127 ПК України, але платники податків тепер можуть обґрунтовувати свою правову позицію і щодо штрафу за п.126.1 ст.126 ПК України.

Отже, зробивши системний аналіз наведених вище норм ПК України, Верховний Суд дійшов до наступного висновку: « … законодавством регламентовано право платника податків виправити у поданій ним податковій декларації самостійно виявлені помилки, що є декларативною формою належної реалізації податкових зобов`язань, не є сплатою податків і не має складу правопорушення, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене Суд зазначає, що позивач при поданні уточнюючої податкової декларації 29 жовтня 2014 року реалізував своє право на усунення самостійно виявлених помилок і не здійснював при цьому сплати податкових зобов`язань, а тому притягнення його до відповідальності за погашення податкового зобов`язання з простроченням строку і фактичне ототожнення відповідачем подання уточнюючої декларації з погашенням грошового зобов`язання не відповідає змісту та сутності пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та покладає на платника додатковий тягар майнових зобов`язань за відсутності відповідного правового підґрунтя».

З наведеного вбачається, що платник податків може виправити помилку у податковій декларації без негативних для себе наслідків, якщо це зробить вчасно. Однак, це твердження стосується лише того випадку, коли податкові зобов’язання були помилково завищені. У випадку ж, коли податкові зобов’язання було помилково занижено, доведеться заплатити штраф на рівні 3% або 5% від суми заниження. Втім, це значно менше, ніж якщо такі помилки будуть виявлені податковим органом, а це вже – 25%, або навіть 50% (п.123.1 ст.123 ПК України) від суми заниження.