Останнім часом серед платників податку на додану вартість (далі – ПДВ) стає все більше “щасливців”, яким органи ДФС “блокують” (інакше кажучи – не приймають до реєстрації) податкову накладну. При цьому, платники податків не розуміють – чому? І договір про визнання електронних документів ніби чинний, і податкова накладна складена без порушень і навіть п.201.16 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) ще не набув чинності….

Що робити тим рідкісним щасливцям, яким заблоковано/зупинено/не прийнято до реєстрації податкову накладну?

По-перше: не панікувати. Не ви – перші. Вже є певна практика і – Дякувати адміністративним судам, на чолі із ВАСУ http://reyestr.court.gov.ua/Review/62885260 , - на користь платників податків.

По-друге, шукайте юриста, який займається податковими справами. Дійсно фаховий спеціаліст вам допоможе.

По-третє, шукайте гроші – для сплати судового збору. Для юридичних осіб він складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а для фізичних осіб – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, в 2017 році (до 01.05.2017 року) цей розмір складає 1600,00 грн. та 640,00 грн. відповідно. Детальніше див. ст.7 Закону України“ Про Державний бюджет України на 2017 рік” http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1801-19). Позовних вимог у вас буде, щонайменше, - 2. Тож, заплатити доведеться у подвійному розмірі (тобто 3200,00 грн. для юридичних осіб, або 1280,00 грн. – для фізичних).

Знайшли гроші? Впевнені у своїх силах? Отже – до суду (адміністративного)! Відповідачем ставте того, хто прийняв рішення про те, що вашу податкову накладну не зареєстровано. Однак, особисто я би поставила 2-х відповідачів: ДФС України та ДПІ у місці реєстрації платника податків.

Що ставити предметом позову? Найбільш адекватними видаються дві вимоги, хоча дехто вважає, що їх має бути три:

1) Визнати протиправними дії ДФС України (перевірте ще раз – хто вам відмовив) щодо неприйняття реєстрації податкових накладних платника податків (тут - вкажіть найменування своєю юридичної особи, або ПІБ ФОПа);

2) Зобов’язати ДФС України або/та Орган ДФС (дивіться, хто вам відмовив) зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних - податкові накладні виписані платником податків (тут поставте назву платника податків та номери і дати податкових накладних). Окремо вказувати дату, на яке число зареєструвати податкову накладу не потрібно (хоча, тут і існує різна судова практика. Наприклад: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64709285 та http://reyestr.court.gov.ua/Review/64559270 та http://reyestr.court.gov.ua/Review/64043885 ) Адже, згідно п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом. Як вказує судова практика, у даному випадку суди прирівняли податкову накладу до податкової декларації.

Зверніть увагу, на те, що у позові слід зазначити таке: “Просимо стягнути з Державної фіскальної служби України на користь платника податків сплачений судовий збір у сумі 3200,00 грн.”. Однак, деякі суди посилаючись на ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), присуджують всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень (це, якщо позов платника податків задоволено повністю).

Як обґрунтувати позов? Це питання найбільше хвилює платників податків.

Насправді, все дуже просто. Посилаєтеся на ст. 201 ПКУ. Не треба цитувати всю статтю, бо позовна заява вийде надто довгою – ви самі ж заснете у суді, коли суд оголошуватиме її. Просто вкажіть, що податкова накладна, якій відмовлено у реєстрації, відповідає вимогам пункту 201.1 ст.201 ПКУ, а всі реквізити - заповнені правильно.

Також ви можете послати на те, що ваша податкова накладна складена правильно, і немає жодних підстав для блокування/не прийняття податкової накладної, передбачених пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2010 року № 1246 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1246-2010-%D0%BF ).

І останнє. Частиною 2 ст.71 КАСУ передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.”.