Візьмімо для прикладу інтерв'ю Лещенка, опубліковане на сайті REED під заголовком “Who is Mr. Лещенко? — расспрашиваем нардепа об ЛГБТ, легких наркотиках и праве на оружие”. У відносно невеликому тексті — концентрат ліво-ліберальних ідей із добавками фетишизації ринкової економіки.

Ось головні тези культурної повістки денної від Лещенка:

- необхідність запровадження “одностатевих шлюбів”;

- впровадження ідеології ЛГБТ як один із головних вимірів євроінтеграції;

- неприпустимість для населення володіння зброєю;

- принципова неприпустимість заборони абортів;

- необхідність легалізації проституції;

- легалізація так званих “легких” наркотиків (в майбутньому — коли суспільство буде “готовим”).

У словах Лещенка бачимо еталонний набір ліво-ліберальних гасел. З одного боку, заклик до легалізації усього, що сприяє моральному виродженню особистості і цілого суспільства. З іншого — обмеження цілком здорового права на володіння зброєю, котре не тільки сприяє зниженню рівня злочинності, але й, передусім, виховує гідного і відповідального громадянина.

При цьому всьому специфікою скандального нардепа і (екс)журналіста є поєднання ліво-ліберальної риторики з ідеями економічного лібералізму. Скажімо, у згаданому інтерв'ю Лещенко виступає за зняття мораторію на продаж землі.

Дивуватися цьому не доводиться. Останнім часом в Україні є дуже популярною теза, котру приписують Черчіллю: фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами. Реалії сьогодення говорять про те, що була б виправданою інша теза: ліваки майбутнього називатимуть себе антикомуністами. На Заході ідеї, які відстоює Лещенко, дуже часто поєднуються із поверхневим лівацьким антикапіталізмом. В Україні такий підхід не знаходить широкої підтримки (через пам'ять про часи комунізму). Тому Лещенку з його популістськими гаслами про вільний ринок значно легше пропагувати культур-марксистські ідеї, аніж відвертим лівакам.

Тішить, що останнім часом Лещенко терпить один іміджевий провал за іншим. Його шанси залишитися у великій політиці зменшуються. При цьому він усе ж залишається орієнтиром для певної категорії патентованих громадських активістів. Колись китайські хунвейбіни, йдучи на фронти культурної революції, користувалися “Червоною книжкою” — збірником цитат Мао Цзе-дуна. Для українських хунвейбінів “Червону книжку” можуть замінити інтерв'ю та статті Лещенка.
лещенкоідеологія