Рівні можливості як пігулка проти сексизму та ейджизму

Тоді, у 2015 році, я була 23-літньою кандидаткою, а згодом стала депутаткою і запропонувала втілити ключові показники ефективності в програми розвитку міста. У цей момент не раз чула закиди, типу «йди зроби хоч щось», «побудуй бізнес», «ти молода, та ще й жінка, тому це не твої питання говорити про KPI».

Я зрозуміла: такі вислови інших колежанок потенційних чи молодих колег можуть відштовхувати у прийнятті рішення щодо участі у суспільно-політичних процесах. У пошуках аргументів для цінителів «русских скрепов» та радянської ідеології вже в коментарях у Facebook відправляла до джерел про гендерну рівність та штрафи за дискримінацію у розвинених країнах світу. 

На цьому поприщі також стала однією з перших представниць, які почали реалізовувати у свої середовища життя міжнародну гендерну політику з адаптацією до місцевих особливостей. Організувала депгрупу “Рівні можливості”, подала проект рішення про приєднання до Хартії рівності як декларативного документу, наразі вже напрацювали спільно з профільними експертами ось такий перелік документів як концепція розвитку «Житомир – місто рівних можливостей», посадові обов’язки відповідальної особи за питання забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків у міськраді, втілили ініціативи з пунктами про гендерні компоненти в Статут міста та положення до Бюджету участі, написали заяву депгрупи «Рівні можливості» щодо ГОБ.

Одним з головних своїх завдань бачу впровадження гендерно-орієнтованого бюджетування. Для чого це? Нині фінансування та послуги переважно орієнтовані на  «середньостатистичних» мешканців громади. Однак державний та місцевий бюджет –  це спільний гаманець, до якого кошти надходять здебільшого від податків громадян і мають розподілятися саме для них, тому кожна людина має право отримувати якісні послуги відповідно до потреб, які можуть відрізнятися у жінок/чоловіків, дівчат/хлопців. Саме такий  підхід пропонує гендерно орієнтоване бюджетування (ГОБ) – інструмент, який сприяє підвищенню економічної ефективності та прозорості видатків бюджету і забезпечує гарантування рівних прав та можливостей жінок і чоловіків за рахунок бюджетних коштів. 

Гендерно орієнтоване бюджетування – це в першу чергу з’ясувати у яких сферах суспільного життя воно відсутнє. Для цього потрібно провести ще ряд соціологічних досліджень, організувати обговорення за круглим столом з керівниками громадських організацій щодо впровадження рівних можливостей та сприяння гендерній рівності в місті. Завдяки цьому можна збільшити ефективність використання бюджетних коштів для потреб різних груп населення й усунути гендерний дисбаланс.

Наприклад, 70%  вихованців спортивних шкіл – хлопці, у той час, як більшість медалей та кубків на змаганнях завойовують дівчата. Пішоходами є переважно жінки, але питання ремонтів тротуарів не стоїть на часі, порівняно з дорогами. Дітей в школах досі ділять за гендерним принципом на уроках Праці та Захисту вітчизни, і це при тому, що ВР прийняла закони про жінок у військовій сфері, і це в умовах війни. У сфері медицини чоловіки частіше хворіють на туберкульоз, ніж жінки, це зумовлено затягуванням візиту до лікаря і перериванням лікування. Місто Житомир є одним з перших в Україні, де у 2012 році була реалізована гендерна бюджетна ініціатива у сфері позашкільної освіти. На основі підходів ГОБ у 2016-2018 роках були проаналізовані програми управління охорони здоров’я та управління у справах сім’ї, молоді та спорту Житомирської міської ради.  Розуміємо, що це лише початок серйозної і системної діяльності.

Якщо говорити про гендерну нерівність на більш масштабному рівні, то у Верховній Раді України жінок лише 12,5%. Дослідження компанії McKinsey показало, що сприяння гендерній рівності могло б принести додатковий прибуток у $28 трильйонів світовому ВВП до 2025 року, що значило б кращі результати в області розвитку для сімей та громад по всьому світу. Світовий економічний Форум також приводить схожі аргументи. А згідно з дослідженням Міжнародного Торгового Центру (ITC), експортні компанії, які належать жінкам, у середньому надають робочі місця 42 особам, інші компаніями які ведуть іншу діяльність (власниками яких є жінки), надають менше робочих місць. Між іншим, середня оплата праці в жіночих експортних компаніях у 1,5 рази більша, ніж в інших, де власниками також є жінки.

Протягом останніх років я досліджувала цю тематику й шукала ефективні інструменти вирішення питання рівних можливостей в Житомирі саме як органів місцевого самоврядування. Вивчення, озвучення цих потреб дозволяє жінкам і чоловікам, а також вразливим групам населення брати участь у плануванні бюджету.

Нині, спільно з iHUB, організовую в Житомирі GENDER MONTH. Протягом місяця відбудеться просвітницька кампанія через кінопокази, круглі столи, воркшопи та тренінги. Усе це в комплексі матиме на меті зміну ментальних звичок. Фестиваль надихатиме продовжувати роботу в розбудові рівних можливостей для всіх верств населення.

Міста Рівних можливостей – моя мрія, бо вони стануть комфортними для життя усіх жінок та чоловіків, хлопчиків та дівчаток.