З аналізу Закону України «Про електронні комунікації» вбачається, що в його ч. 5 ст. 104 прямо зазначено, що абонент має право отримувати відповідні електронні послуги знеособлено, при цьому абонент має право (а не обов’язок) ідентифікувати себе, в тому числі і дистанційно, зокрема із застосуванням електронного підпису.

Разом з тим, у разі втрати абонентом його SIM-карти і якщо такий абонент не є ідентифікованим, то у цьому випадку відновити втрачену SIM-карту можливо тільки шляхом ідентифікації цього абонента у оператора та надання останньому персональних даних. В іншому випадку, у разі не бажання абонентом ідентифікуватися, потрібно буде купувати нову SIM-карту з новим номером і надалі користуватися нею знеособлено.

Такі вимоги, вірогідно, покликані захистити абонентів від шахраїв, які за допомогою різноманітних засобів отримують доступ до чужих номерів телефонів шляхом повідомлення оператора про втрату відповідної чужої SIM-карти та подальшого перевипуску її вже шахраю. А надалі, враховуючи, що доступ до інтернет-банкінгу часто прив’язаний до відповідного номеру телефону, шахраї отримують доступ до грошових коштів, які містяться на відповідних банківських картах осіб, знеособленими SIM-картами яких вони скористались.

Підсумовуючи все викладене, новина про те, що кожен абонент мобільних операторів зобов'язаний буде прив'язати свою SIM-карту до свого паспотру - є неправдивою. 

Главное сайтзаконадвокатГлавное сайтюрист