У вас є кохана людина і ви на «сьомомунебі» від щастя, що ця людина з ’явиласьу вашому житті. Аж ось ви вже вступаєте у шлюб і попереду вам бачиться майбутнє,сповнене радості, любові, взаємоповаги і дитячого сміху. Ані до, ані під часшлюбу, ви глибоко не замислюєтесь про свої особисті майнові інтереси, адже цеваша кохана людина і ви плануєте прожити з нею все своє подальше життя. Визнаєте, що шлюби іноді розриваються, однак ви впевнені, що з вами такого нестанеться, адже це «та сама» людина і ви створені один для одного. Однак,якось, «та сама» людина зраджує вам з іншою людиної або виникають якісь іншіобставини, після яких ви розумієте, що ця людина зовсім не «та сама» і ваш шлюбприречений на загибель. Ось в цей момент ви і починаєте нервово роздумувати надтим, «а з чим я залишусь після розлучення!?». І якщо інший з подружжязамислився над цим спочатку, «знявши рожеві окуляри», і підготувався до такого,насправді, досить вірогідного розвитку ваших стосунків, то ви, в результаті,можете залишитись обділеним, а в деяких випадках, взагалі «біля розбитогокорита».
За інформацієюДержавної служби статистики України, у 2016 році в Україні зареєстровано 229 453шлюби і 129 997 розлучень. Тобто по відношенню до кількості зареєстрованихшлюбів у 2016 році кількість розлучень становить більше 50%.
З огляду наце, кожен з подружжя має бути готовий до того, що життєві обставини можутьзмусити донедавна безмежно закоханих людей, розлучатись та ділити між собоюмайно.
У зв’ язкуз цим, надам декілька порад та наведу декотру інформацію, яка допоможе вамзорієнтуватись у майнових питаннях на визначених етапах стосунків.
ДОРЕЄСТРАЦІЇ ШЛЮБУ
У мережіінтернет наткнувся на жарт: «готуючись до одруження, моя дівчина обираєприкраси для зали, музику, а я займаюсь побутовою стороною питання: переписуюмайно на батьків». Жарт, насправді, досить смішний, однак, очевидно, щонаписаний людиною, яка не досить розбирається у своїх правах.
Так, в статті60 Сімейного кодексу України (надалі – СК) зазначено, що майно, набутеподружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільноїсумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини(навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу,крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісноївласності подружжя.
Отже, об’єктомспільної сумісної власності подружжя є саме те майно, яке набуте подружжям зачас шлюбу (та й то не все, однак про це в наступних розділах), тому герой жартударемно напружується, відчужуючи своє майно батькам. Більше того, таким чиномвін може надурити сам себе, якщо у нього є брати (сестри), дідусі (бабусі) ійого батьки не залишать заповіту, яким розпорядяться даним майном на йогокористь, то він може позбавитись частини вказаного майно, оскільки після смертібітьків її успадкують інші спадкоємці. Хоча це жарт і його не потрібносприймати серйозно, однак деякі люди в житті вчиняють схожим чином.
Проте, слідмати на увазі, що з указаного загального правила щодо того, що майно, якеналежало дружині, чоловіку до укладення шлюбу, лишається його особистим майномпісля вступу у шлюб, є виключення, які пов’язані з декотрими обставинами.
Відповідно доч. 1 ст. 62 СК якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося усвоїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затратдругого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктомправа спільної сумісної власності подружжя.
Длязастосування передбачених зазначеною нормою правил, збільшення вартості майнаповинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від іншихфакторів (зокрема, тенденцій до загального подорожчання конкретного майна) ісуттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта,його якісних характеристик (ухвала ВССУ від 19 липня 2017р. у справі № 1007/11303/12).
Визначаючиправовий статус майна як спільної сумісної власності подружжя, суд маєвраховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміруфактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутогоодним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, упридбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крімспільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в такому майнівідповідно до розміру внеску є її власністю (постанови ВСУ від 11 березня 2015року у справі № 6-211цс14 та від 23вересня 2015 року у справі № 6-606цс15).
У абзаці 3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практикузастосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»(надалі – Постанова Пленуму ВСУ №11) зазначено, що майно, яке належало одному зподружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності, зокрема, також, укладеною при реєстрації шлюбуугодою (шлюбним договором).
На шлюбномудоговорі, вважаю за доцільне зупинитись більш детально, оскільки вважаю йоготим засобом, який може допомогти особам, які вступають у шлюб, обійти тісуперечки та спори, які скоріш за все виникнуть, у разі, якщо життєві шляхинині закоханих, у подальшому розійдуться.
Згідно ст. 92СК шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстраціюшлюбу, а також подружжям.
Шлюбний договірукладається у письмовій формі і повинен посвідчуватися нотаріально (ст. 94 СК).
Відповідно до ч.1 ст. 93 СК шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям,визначаються їхні майнові права та обов'язки.
У ст. 97 СКзазначено, що у шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина,чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовийрежим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Сторониможуть домовитися:
- пронепоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 СК (тобто,що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю) івважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністюкожного з них;
- про можливийпорядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу;
- про використанняналежного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, атакож інших осіб;
- про будь-якіінші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральнимзасадам суспільства.
Крім того,згідно ст. 98 СК якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяєтьсяв житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбномудоговорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя можедомовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився внього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї. Сторониможуть домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному зних чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.
Згідно абз. 2п. 22 Постанови Пленуму ВСУ №11 якщо шлюбним договором змінено передбачений законом режим спільної сумісної власності, то при розглядіспору про поділ майна подружжя суду необхідно виходити з умов такого договору.При цьому слід мати на увазі, що в силу ч. 4 ст. 93, ч. 1 ст. 103 СК положення шлюбного договору, що ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, порушують його права та інтереси, на вимогу такої сторони за рішенням суду можуть бути визнані недійсними з підстав, установлених Цивільним кодексомУкраїни (надалі – ЦК).
ВСУ у своїй постановівід 28 січня 2015 року у справі № 6-230 цс14 зазначив, що категорія"надзвичайно невигідне матеріальне становище", вжита у частинічетвертій статті 93 СК України, має оціночний характер і підлягає доведеннюстороною відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України.
Крім того, увказаній справі ВСУ сформував правову позицію, згідно якої поряд із нормативнимрегулюванням правовідносин подружжя (чоловіка і жінки, які проживають однієюсім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі)щодо майна, набутого до шлюбу чи за час шлюбу (статті 57, 60, 61, 62 СКУкраїни) закон у статтях 7, 8, 9, 64, 74, 93-97 СК України передбачаєможливість договірного регулювання цих правовідносин.
Норма статті97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режиммайна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або обмежень цьогоправа.
Таким чином,особам які вступають у шлюб, краще зняти згадані вже «рожеві окуляри» таузгодити усі свої майнові питання, уклавши шлюбний договір. У разі, якщо такіособи проживуть усе життя разом, душа в душу, то такий договір точно негативноне вплине на їхнє подружнє життя, а якщо вирішать розлучитись, то, скоріш завсе, допоможе уникнути суперечок, а якщо такі і виникнуть, то їх вирішення буденабагато легшим та зрозумілішим обом з подружжя.
ПІД ЧАС ШЛЮБУ
Як вжезазначалось вище, за загальним правилом майно, набуте подружжям за час шлюбу,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежновід того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашньогогосподарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуальногокористування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 ст.61 СК об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-якемайно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
У абз. 2 п. 23Постанови Пленуму ВСУ №11 спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки танасадження на них, продуктивна і робочахудоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення вжитлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Крім того,відповідно до правової позиції, висловленої ВСУ в постанові від 13 червня 2016року у справі №6-1752цс15, майноФОП, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільниммайном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що вонопридбане за рахунок належних подружжю коштів.
В той же час, уст. 57 СК визначено майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка,а саме:
- майно, набуте до шлюбу;
- майно, набуте на підставідоговору дарування або в порядку спадкування;
- майно, набуте за час шлюбу,але за особисті кошти одного з подружжя;
- житло, набуте одним зподружжя за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України"Про приватизацію державного житлового фонду";
- земельна ділянка, набута однимз подружжя за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувалау її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянокдержавних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ таорганізацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межахнорм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
- речі індивідуальногокористування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані зарахунок спільних коштів подружжя.
- премії, нагороди, які вона,він одержали за особисті заслуги (слід мати на увазі, що суд може визнати задругим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено,що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо)сприяв її одержанню).
- кошти, одержані яквідшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також яквідшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
- страхові суми, одержані нею,ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистимстрахуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що булиособистою приватною власністю кожного з них.
- частка у майні (відповідно дорозміру внеску), в яке вкладені крім спільних коштів і кошти, що належалиодному з подружжя.
- плоди, приплід, доходи(дивіденди), що отримані з речі, яка належить одному з подружжя.
Згідноправових позицій висловлених ВСУ у постановах від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15 та від 25 листопада 2015 року у справі № 6-2333цс15 , статусспільної сумісної власності визначається такими критеріями:
1) час набуттямайна;
2) кошти, заякі таке майно було набуте (джерело набуття).
Тобто, у разіпридбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя,це майно не може вважатися об’єктомспільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того зподружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому, сам пособі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою длявіднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи, щоу випадку розлучення та поділу майна подружжя, досить часто виникають труднощіу доказуванні придбання майна за особисті кошти одного з подружжя, раджу, утакому разі, зберігати відповідні документи, що можуть бути використані якдокази, у випадку поділу майна подружжя у судовому порядку.
ПІСЛЯ РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ
Згідно ч. 1ст. 68 СК розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності намайно, набуте за час шлюбу. Таким чином, чоловік та жінка, після розірванняшлюбу можуть не ділити спільне майно подружжя, а домовиться про порядоккористування вказаним майном, згідно ч. 1 ст. 66 СК.
У разі бажанняподілити майно, що, зрозуміло, буває у переважній більшості випадків, чоловікта жінка можуть зробити це у добровільному або судовому порядку.
Удобровільному порядку, поділ майна відбувається шляхом укладення договору проподіл спільного майна подружжя.
Згідно з правовоюпозицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18 травня 2016 рокуу справі № 6-3037цс15, домовленістьпро порядок користування спільним майном подружжя може бути досягнута в усній,простій письмовій або письмовій нотаріальній формах, а договір про поділспільного майна підлягає нотаріальному посвідченню.
У судовомупорядку поділ спільного майна подружжя відбувається у загальному порядку,шляхом подання одним з подружжя позовної заяви з відповідними вимогами доіншого з подружжя.
Згідно абз. 1п. 24 Постанови Пленуму ВСУ №11 до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майноподружжя, наявне у нього на час розглядусправи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також боргиподружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст. 65 СК).
ВСУ у своїйпостанові від 27 квітня 2016 року №6-486цс16 зазначив, що у подружжя, окрім права спільної сумісної власностіна отримані грошові кошти та одержаний за рахунок останніх автомобіль,внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов’язання в інтересахсім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснюєяк солідарні боржники.
Крім того, увказаній постанові ВСУ було також вказано, що у випадку коли при розгляді вимогпро поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із нихздійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого зподружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, такемайно або його вартість враховується при поділі.
А згідно зправовою позицією ВСУ, викладеною у постанові від 08 квітня 2015 року у справі № 6-7цс15, законодавством невстановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майнаподружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів пророзподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуженнятакого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди,суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсаціювартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.
Крім того, укладенняодним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другогоз подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише втому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодоспільного майна, та третя особа – контрагент за таким договором діялинедобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не моглане знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісноївласності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на цедругого з подружжя (правова позиція ВСУ від 27 січня 2016 року у справі № 6-1912цс15).
У п. 25 ПостановиПленуму ВСУ №11 роз’яснено, що вирішуючи питання про поділ неподільнихречей, коли жоден із подружжя не вчинив дій, передбачених частинами 4, 5 ст. 71 СК,ст. 365 ЦК, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Аналогічнуправову позицію також висловив ВСУ у своїй постанові від 30 березня 2016 року усправі № 6-2811цс15.
Щодо вкладівдо господарського товариства, слід мати на увазі наступне.
Згідно п. 28 ПостановиПленуму ВСУ №11 власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячизі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсаціювартості його частки.
В той же час,ВСУ у постанові від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13 висловив правову позицію, згідно якої «…право накомпенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодоспільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, колиспільні кошти всупереч ст. 65 ЦК України були використані одним із подружжясаме для внесення вкладу до статутного капіталу.
Подальшерозпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з оглядуна положення ст.ст. 116, 147 ЦК України є суб’єктивним корпоративним правомтакого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді неможе вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волііншого подружжя та не в інтересах сім’ї.
Таким чином, уразі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльностішляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майноналежить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповіднемайнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі вуправлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йомупевних сум у разі поділу майна між подружжям.
Отже, учасникгосподарського товариства має право розпорядження належною йому часткою встатутному капіталі товариства без згоди другого подружжя».
Згідно частин1, 2 ст. 70 СК У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісноївласності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше невизначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору проподіл майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя заобставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав проматеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей),приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересамсім'ї.
Крім того, уабз. 4 п. 30 Постанови Пленуму ВСУ №11роз’ яснено,що під обставинами, що маютьістотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодивспільне майно, витрачав його на шкодуінтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини(навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60СК).
Таким чином,звертаючись до суду з позовом про поділ майна подружжя, слід враховуватинаведені положення, для досягнення позитивного результату.
Наостанокзазначу, що хоч майно є напрочуд вагомою цінністю в житті кожної людини, однак відносиниз людьми, а особливо з коханою людиною, є важливішими. Тому, бажаю, щобінформація, наведена в даній статті, вам не знадобилася.