Чи готові ми до того, що нас чекають довгі роки, десятиліття відновлення?
Нейрофізіологи та біологи на підставі багаторічних досліджень стверджують, що якщо людина піддається тривалому стресовому впливу (тобто так званому дистресу), його фізичне, ментальне та психологічне здоров'я неминуче постраждає.
Навіть якщо в психіці людини розвинені такі механізми захисту як витіснення, заперечення, заміщення та інші, руйнівний процес через хронічний стрес все одно відбувається, хоч спочатку він не усвідомлюється.
Війна - це дистрес найвищого рівня, і ми вже роки щодня перебуваємо у напрузі та хронічному стресі.
До яких наслідків це призведе у тривалій перспективі?
Поки що ми можемо лише припускати, але ці припущення не оптимістичні.
Ще півтора року тому ми почали отримувати від провідних фахівців у галузі жіночого здоров'я інформацію про те, що наші жінки масово звертаються зі скаргами, які раніше були у мінімальній кількості.
Гінекологи, ендокринологи та репродуктологи країни сьогодні б'ють на сполох і звертають загальну увагу на небезпеку, що загрожує: хронічний стрес кількох років війни вдарив по найтендітнішому і найціннішому — по жіночій можливості завагітніти, виносити та народити здорову дитину, як і по жіночому здоров'ю в цілому.
Ця проблема поки що є «тихою бомбою», але вже обіцяє жахливі можливі наслідки для демографічної ситуації, яка, між іншим, і сьогодні майже катастрофічна.
Більш детальне спілкування з фахівцями в галузі жіночого здоров'я виявило масштаби проблеми: через сильну напругу, постійно порушений сон, майже щоденні повітряні тривоги, невпевненість у завтрашньому дні, страх за своє життя і життя близьких багаторазово зросла кількість жінок з ранньою менопаузою, аменореєю, ендометріозом та іншими порушеннями жіночого здоров'я, які значно збільшують ризик безпліддя і не лише.
Щоб розв'язати проблему (або завдання), треба спочатку визнати її існування, усвідомити та докладно описати.
На жаль, поки що ми не цілком готові до того, що реабілітації потребують не тільки ті жінки, які безпосередньо беруть участь у воєнних діях, а й ті, хто перебуває в глибокому тилу, але чиє фізичне, ментальне та психічне здоров'я постраждало через війну.
Щоб прийти до ухвалення нової реальності, людям зазвичай доводиться долати такі фази: заперечення існування проблемної ситуації, потім гнів з приводу того, що вона таки існує і пошук винних, потім торги з собою та спроби знову закритися від проблеми, потім стадія депресії та навіть відчуття безнадійності та безпорадності, та тільки після цього — спокійне прийняття, усвідомлення та готовність шукати способи розв'язання проблеми.
Тому нам ще доведеться визнати завдання жіночої реабілітації та важливість вирішення цього завдання. Прийняти той факт, що проблема існує та прогресує. Що проблема не лише психологічна, емоційна, а вже й фізіологічна і, як наслідок, демографічна, соціальна та економічна.
Багаторівнева жіноча реабілітація — це насамперед увага до тих ситуацій із жіночим здоров'ям, які виникли внаслідок війни: фізичні, фізіологічні, психологічні, емоційні, ментальні. А крім того: проблеми соціальної адаптації до нової реальності, найчастіше до нового місця проживання, необхідність освоєння нових спеціальностей тощо.
Нам важливо усвідомлювати, що недбале ставлення до чинних проблем у стилі «само пройде» може лише погіршити всі процеси, що відбуваються в суспільстві.
Від жінки та стану її здоров'я залежить у суспільстві набагато більше, ніж багато хто собі уявляє.
Якщо ми вже сьогодні звернемо увагу на важливість багаторівневої жіночої реабілітації, то це зможемо прискорити і відновлення емоційно-психологічного стану суспільства загалом, підвищення загальної стресостійкості та здатності до вирішення тих грандіозних завдань, які сьогодні стоять перед усім українським народом.
