Завдання антикорупційного комплаєнсу в умовах завищених очікувань суспільства
Ефективна система протидії корупції має об'єднувати два виміри: соціальні реформи, в результаті яких жити чесно і у відповідності до норм закону є вигідно, а також викриття і покарання тих, хто вирішив йти іншим, корупційним, шляхом, хоча й мали альтернативу (концепція "антикорупційних лещат", Олександр Костенко, д.ю.н., професор).
Наразі ж основа корупційних практик закладається у законодавстві, підзаконних актах, а далі втілюється у поведінці осіб, яким або не вигідно жити чесно і по закону, або ж які діють у відповідності до вже сформованих раніше моделей поведінки. Як результат увага концентрується на діяльності антикорупційних органів, а ефективність боротьби/протидії/запобігання корупції вимірюється розмірами хабарів, конфіскацій, недостовірних відомостей.
Суспільні очікування "посадок" тиснуть на антикорупційну інфраструктуру, якій нічого не залишається окрім як перекривати мільярди гривень, витрачених на їх утримання, фотографіями мільйонів доларів, вилучених "на гарячому" в якості неправомірної вигоди.
З іншого боку відкриті кримінальні провадження, обшуки і допити, адміністративні протоколи використовуються як засоби тиску і примусу. Штучне створення дебіторської заборгованості має схилити до пропозиції неправомірної вигоди, а вилучення мільйонного обладнання в якості речового доказу у кримінальному провадженні є звичайним рейдерством з боку держави.
Така реальність, коли кожен може стати жертвою гонитви за статистичними показниками і яскравим відео з кайданками висуває нові завдання перед антикорупційним комплаєнсом.
В ідеальній системі побудова антикорупційного комлаєнсу має наслідком впровадження системи взаємодій, учасники якої не порушують встановлені антикорупційні політики та обмеження, або ж належно реагують на такі порушення.
Нормативне регулювання здійснюється міжнародними (Конвенція ООН проти корупції, Конвенція з боротьби з підкупом посадових осіб іноземних держав у разі проведення міжнародних ділових операцій) та вітчизняними (Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України "Про запобігання корупції") документами.
ОЕСР та Світовий банк видав методичні настанови у цій сфері (Підручник з етики та виконання заходів боротьби з корупцією для бізнесу, Рекомендації з забезпечення доброчесності, Рекомендації для подальшої боротьби з іноземним хабарництвом та настанови доброї практики з доброчесності, комплаєнсу, етики та виконання).
Крім того, в Україні діє державний стандарт у цій сфері (ДСТУ ISO 37001:2018 (ISO 37001:2016, IDT) Системи управління щодо протидії корупції).
Водночас вітчизняні реалії змушують будувати систему антикорупційного комплаєнсу не тільки виходячи з вимог вказаних документів і рекомендацій, ґрунтуючись на "легітимних очікуваннях" та положеннях статті 19 Конституції України, але й враховуючи перспективи тиску з боку держави, використання недосконалості законодавства та відверте зловживання своїми повноваженнями.
Задля цього аналізуються всі бізнес-процеси на підприємстві та вивчається їх відповідність законодавству, виявляються внутрішні слабкі зони та зовнішні загрози.
Наприклад, процедура закупівлі пального ПАТ "Укрзалізниця" є потенційно ризиковою ділянкою, на якій можуть застосовані інструменти тиску та примусу з боку держави.
В подальшому напрацьовуються політики (інструкції), які визначають процедури, їх контроль, проводиться система навчань.
Як наслідок, правильно побудована система антикорупційного комплаєнсу сприятиме не тільки зміцненню ділової репутації та використовуватиметься у маркетинговій стратегії, але й забезпечуватиме основу для безпеки бізнесу та ефективної протидії тиску та примусу з боку держави.
