Переважна більшість з нас хоча б раз у своєму житті позичали грошові кошти своїм друзям, родичам, знайомим за усною домовленістю під обов’язок повернути їх через певний проміжок часу. Однак на практиці, нажаль, достатньо часто трапляються випадки, коли такі зобов’язання не виконуються боржниками повністю, або частково, у зв’язку з чим позикодавці звертаються до юристів з єдиним питанням: «Як повернути гроші?».

Слід зазначити, що за своєю юридичною природою позика є цивільно – правовим договором, відносини за яким регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до змісту ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

При цьому, для укладання такого договору не обов’язково звертатися до нотаріальної контори, оскільки законодавство надає можливість укласти таке зобов’язання в простій письмовій формі шляхом представлення розписки, або іншого документа, який посвідчує передання позичальнику позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України).

Вітчизняне законодавство не встановлює жодних спеціальних вимог для оформлення такого документу як розписка, однак, укладаючи цей документ, в його змісті бажано зазначити наступне:

1) Ім’я особи, яка отримує грошові кошти із зазначенням її паспортних даних;

2) Сума, яку отримує позичальник (вказана цифрами та прописними буквами), якщо кошти в іноземній валюті, має бути зафіксовано за яким курсом буде повертатись борг;

3) Кінцевий термін повернення отриманих коштів, або періоди для повернення частками;

4) У разі, якщо кошти передаються під відсотки – має бути передбачена ставка, під яку отримуються кошти;

5) Після підписання договору (розписки) не буде зайвим підписати акт прийому-передачі грошових коштів в двох екземплярах (по одному – для кожної сторони).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки підписавши розписку Позичальник фактично бере на себе зобов’язання повернути грошові кошти у визначений за домовленістю сторін строк, Позикодавець, у разі невиконання Позичальником цього обов’язку, має право надіслати на адресу боржника вимогу про повернення грошових коштів. Якщо ж після надсилання такої вимоги боржником не буде сплачено суму боргу, Позичальник має можливість звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Так, якщо за вимогою про стягнення грошових коштів боржник має можливість вирішити конфлікт мирним шляхом, то за судовим рішенням такий борг буде стягнуто з Позичальника в примусовому порядку працівниками виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування інфляційних витрати та трьох відсотків річних є особливою мірою відповідальності боржника за невиконання грошового зобов’язання, оскільки є способом захисту майнових прав позичальника, який полягає у відшкодуванні матеріальних збитків кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами, що визначено Постановою Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. по справі № 6-49цс12.

Однак, необхідно звернути увагу, що якщо позика за розпискою була представлена в іноземній валюті, то у поверненні інфляційних витрати Вам буде відмовлено, оскільки згідно Постанови Верховного Суду України від 27 січня 2016р. по справі № 6-771цс15 офіційний індекс інфляції це знецінення – зниження купівельної спроможності грошової одиниці України – гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов‘язанні індексації не підлягає.

Таким чином, позичаючи грошові кошти Позикодавцям слід звернути увагу на положення цивільного законодавства, які регулюють відносини між сторонами за договором позики. Слід відзначити, що основним документом, який має вирішальне значення при стягненні заборгованості за позикою є – розписка, за наявності якої Позикодавець забезпечений можливістю звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
розпискагрошікоштисуд