31.07.2017 р. Президент підписав Закон України «Про Конституційний Суд України» № 2136-VIII (Далі – Закон), який запровадив в Українське законодавство інститут конституційного оскарження. Так, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону Конституційною скаргою є подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу.

При цьому звернутися до Конституційного суду України з такою скаргою можуть як фізичні так і юридичні особи (окрім юридичних осіб публічного права), які вважають, що положення закону, який був застосований відносно цього суб’єкту у кінцевому судовому рішенні є неконституційним.


Частиною 2 ст. 55 Закону встановлено вимоги до конституційної скарги, до яких відносяться:

1) Прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса зареєстрованого місця проживання особи (для іноземця чи особи без громадянства – місця перебування) або повна назва та місцезнаходження юридичної особи, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

2) Відомості про уповноважену особу, що діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу;

3) Короткий виклад остаточного судового рішення, в якому було застосовано відповідні положення закону України;

4) Опис перебігу розгляду відповідної справи в судах;

5) Конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити закон України;

6) Обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону;

7) Відомості про документи і матеріали, на які посилається суб’єкт права на конституційну скаргу, із наданням копій цих документів і матеріалів;

8) Перелік документів і матеріалів, що додаються.

Крім того, конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього Закону, та якщо:

1) Вичерпано всі національні засоби юридичного захисту (за наявності ухваленого в порядку апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, а в разі передбаченої законом можливості касаційного оскарження – судового рішення, винесеного в порядку касаційного перегляду);

2) З дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), сплинуло не більше трьох місяців.

За загальним правилом скаргу можна подавати протягом трьох місяців з моменту набрання чинності кінцевого судового рішення, в якому був застосований спірний закон. Як виняток, конституційна скарга може бути прийнята поза межами цих вимог, якщо суд визнає її розгляд необхідним із мотивів суспільного інтересу. Якщо суб’єкт права на конституційну скаргу пропустив строк подання конституційної скарги у зв’язку з тим, що не мав повного тексту судового рішення, він має право висловити у конституційній скарзі клопотання про поновлення пропущеного строку.
Конституційні скарги має розглядати Сенат, який діє у складі дев’яти суддів Конституційного Суду. Засідання та пленарні засідання Сенату є повноважними, якщо на них присутні щонайменше шість суддів Конституційного Суду від складу Сенату. При цьому склад Сенатів формується на спеціальному пленарному засіданні Конституційного суду шляхом жеребкування. Справи, конституційне провадження щодо яких відкрито, Суд розглядає в порядку письмового або усного провадження, при цьому основною формою розгляду справ в суді є письмове провадження.

Якщо під час розгляду Сенатом справи виникає необхідність в тлумаченні Конституції України або якщо вирішення питання, яке розглядає Сенат, може спричинити несумісність із юридичними позиціями, постановленими Судом попередньо, Сенат може в будь-який час до постановлення свого рішення відмовитися від розгляду справи на розсуд Великої палати.
Учасниками конституційного провадження є суб’єкт права на конституційне подання, конституційне звернення, конституційну скаргу (уповноважена особа, що діє від його імені) та орган або посадова особа, які ухвалили акт, що є предметом розгляду в Суді (далі – учасник конституційного провадження), а також залучені Судом до участі у розгляді справи органи та посадові особи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі та інші особи, участь яких необхідна для забезпечення об’єктивного і повного розгляду справи.

Учасник конституційного провадження має право:

1) знайомитися із матеріалами справи;

2) давати усні та письмові пояснення;

3) викладати свої думки з питань, що розглядаються;

4) ставити з дозволу головуючого запитання іншим учасникам конституційного провадження;

5) заявляти клопотання;

6) подавати заяви про відвід Судді;

7) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та Регламентом.

Учасник конституційного провадження зобов’язаний у разі запрошення з’являтися на засідання, пленарне засідання Сенату, Великої палати, давати правдиві пояснення, надавати документи, матеріали та іншу інформацію, необхідні для повного та всебічного розгляду справи. За ненадання інформації або надання завідомо недостовірних документів, матеріалів, іншої недостовірної інформації учасник конституційного провадження несе відповідальність в порядку, визначеному законом.

За результатами розгляду конституційної скарги Сенат або Велика палата приймає рішення. При цьому закони та інші акти, визнані судом неконституційними, втрачають силу з дня прийняття Конституційним Судом такого рішення. Якщо суд, при розгляді конституційної скарги визнав Закон України або його положення такими, що відповідають Конституції України, але в судовому рішенні він був витлумачений способом, що не відповідає Основному закону, Конституційний Суд визначає це в резолютивній частині.
конституційна скаргаскаргаклопотанняКонституційний судсудзакон