Свобода це право на нерівність
«З тим хто залишається рабом, не коїться жодної абсолютної несправедливості, тому що не має мужності ризикнути життям для досягнення своєї свободи, а тому заслуговує бути рабом, і, навпаки, якщо народ не тільки уявляє, що він бажає бути вільним, але справді має енергійну волю до свободи, тоді жодне людське насильство не зможе утримати його в рабстві як у стані чисто пасивної керованості». Георг Гегель, німецький філософ
Твердження, що свобода це право на нерівність, потрібно розуміти наступним чином: завдяки свободі кожна людина опиняється перед вибором, який змінює їхнє життя в той чи інший бік, що й породжує нерівність.
Давайте розглянемо, чого так всі бажають свободи і за що віддають своє життя.
Свобода – це насамперед відсутність примусу, можливість діяти на власний розсуд, відповідно до своїх інтересів, цілей та мрій. Свобода сьогодні є основою сучасної демократії. Деякі визначають свободу, як панування над обставинами. Фрідріх Вільгельм Йозеф фон Шеллінґ визначав свободу, як можливість робити вибір між добром і злом. У праві свобода - це закріплена в будь-якому законодавчому акті можливість певної поведінки людини, наприклад як свобода слова, отримання освіти та професії, віросповідання та багато інших важливих рішень людини.
У «Декларації прав і свобод людини» свобода трактується, як право робити все, що не завдає шкоди іншій людині, тобто межі свободи обмежені законом. Вільна людина, на думку Бердяєва Миколи Олександровича, це людина творча, яка шукає, яка використовує своє право на свободу на благо іншим людям, свобода такої людини присвячена пошукам. Свобода - це свобода духу людини, його свідомості та самопізнання. Свобода пов'язана з можливістю покращувати своє життя. Рівність направлено проти всякого права на піднесення. Існує два напрямки свободи: позитивна і негативна. Позитивна - це свобода для чогось, наприклад, свобода творчості, свобода думки і слова, самовираження. Негативна - це свобода від чогось, наприклад від надмірного контролю з боку держави.
Незважаючи на існування в сучасному демократичному суспільстві рівності прав і свобод, говорити про повну рівність для людей достатньо важко, оскільки маючи рівні права та свободи, кожна людина користується ними по-різному. Різні бажання і прагнення, цілі та інтереси, думки та світогляд призводять до того, що кожна людина обирає власний життєвий шлях, який відрізняється від життєвого шляху інших людей. Рівність прав і свобод дає всім людям можливість вибору, результати яких і призводять до нерівності. Погодьтеся, хтось покращує своє життя, хтось анітрохи його не змінює, хтось змінює своє життя на гірший бік завдяки своїм рішенням. У результаті люди, маючи рівні права та свободи, далеко не рівні між собою лише через власний вибір.
Наведу приклад із життя. Конституція України гарантує, що кожен громадянин має право на освіту, незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. І якщо основна загальна освіта є обов'язковою, то середня професійна чи вища освіта обов'язковою не є, кожна людина опиняється перед вибором: продовжувати чи не продовжувати навчання. Маючи право на середню професійну чи вищу освіту, не кожен громадянин користується ним. Хтось вступає до середнього спеціального навчального закладу або до вищого навчального закладу, хтось, закінчивши 9 класів, нікуди не вступає. Маючи конституційне право на освіту, кожна людина робить свій вибір. Хтось у результаті власного вибору навчається в НЮУ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО, постійно підвищуючи можливість отримати високооплачувану роботу, хтось у результаті свого вибору ніде не навчається, знижуючи можливість отримати високооплачувану роботу. Зроблений вибір призводить різних людей до різних результатів, які призводять до нерівності.
Свобода також тісно зв'язана з проблемою відповідальності. Тривалий період за певних умов у вітчизняній філософії панувала точка зору, що свобода є усвідомленою необхідністю. Джерела ідей йдуть до філософських концепцій свободи Спінози, Гольбаха, Фейєрбаха, Маркса. Свобода людини подавалася як чітко вписана в систему зовнішнього соціального і природного визначення, де особа мала лише право усвідомити необхідність і діяти у її межах. Адже саме свобода за внутрішньою суттю тільки й може надати можливість людині бути і залишатися самою собою і не підкорятися обставинам. У зв'язку з цим треба розглянути найбільш концептуальні філософські теорії свободи особи. Такими є концепції Іммануїла Канта і Миколи Бердяєва.
Концепція свободи особи Іммануїла Канта і досі в філософії має велике теоретичне і гуманістичне значення, впливає суттєво на дальший пошук напрямку. Іммануїл Кант майже першим в історії філософії обґрунтував принципову різницю між причинністю духовного світу особи і причинністю світу зовнішнього, природно-матеріального. Людина, за Іммануїлом Кантом, не є тільки чуттєво-природна істота, а, по-перше, істота розумна і моральна. І якраз такій якості людини притаманна незалежність від визначальних причин світу зовнішньої необхідності. Ця незалежність і складає свободу людини.
Видатний філософ Микола Бердяєв є відомим теоретиком свободи людини. Його висловлювання висвітлює проблему розуміння однієї з найвищих цінностей людського суспільства - свободи. Сенс цього висловлювання у тому, що й у людини є свобода, він має більше прав, більше можливостей діяти незалежно від якоїсь сили, на власний розсуд – це рано чи пізно призведе до нерівності.
Напевно я згодна з думкою філософа, тому що якщо людина має свободу, вона може багато чого досягти. Хоча, прагнення може бути у всіх однакове, результат може відрізнятися. Це і є нерівність, оскільки свобода – це здатність людини діяти відповідно до своїх інтересів та цілей; наявність можливості вибору варіанта результату подій.
Свобода особистості у різних її проявах виступає сьогодні найважливішою цінністю цивілізованого суспільства. Свобода є основою сучасної демократії та пов'язана з можливістю покращувати своє життя. Рівність спрямоване проти будь-якого права на піднесення та як аргумент наведу приклад з історії нашої держави. У 30-ті роки, у період тоталітарного сталінського режиму люди не мали свободи. Люди не могли вільно говорити те, що думали, не могли самостійно робити вибір, в основному на них велику владу надавала держава, тобто не було свободи. Але при цьому головним принципом держави була рівність.
Аргумент з власного життя. Я вільна людина. Я вільно можу висловлювати свої думки, вибирати свою професію. Усі ми хочемо добре складати життєві іспити, всі прагнемо гарних результатів, але результати наших зусиль будуть різними.
Таким чином свобода, про яку говорив М. Бердяєв призведе до нерівності, адже у нас у всіх свої можливості, ми всі по-різному мислимо, по-різному працюємо. І тому по-різному живемо. Маючи цю свободу вибору, нам потрібно вибрати такий життєвий шлях, який спричинить щасливе життя.
