Шлюб ставить собі на мету створення непорушного, міцного союзу чоловіка і жінки. Однак в сучасному суспільстві більшість шлюбів розпадаються через зраду, фінансові махінації, підлість, неістотні повсякденні дії або бездіяльність, все це руйнує зв’язок і почуття між двома людьми. Тому нерідко подружні стосунки розпадаються.

З розвитком людства інститут шлюбу в Японії зазнав величезних змін. Він пройшов довгі і тернисті випробування від матріархату в давнину до патріархату, який був встановлений в епоху Камакура (1185-1333) і Муроматі (1333-1568). У цей час зародилася кланова сім’я, в якій чоловік був представником роду і вів всі справи одноосібно. І саме ці особливості інституту шлюбу в Японії обчислюється багатьма поколіннями, глибокою повагою до економічних інтересів сім’ї, які спільно проживають в жорстких рамках єдиного колективу, а окремі члени родини повинні були поступатися своїми особистими бажаннями на користь загальних інтересів сім’ї. Але з прийняттям в Японії Конституції 1947 року проголошена демократія назавжди змінила права жінок, а чоловіки втратили своє єдиновладдя на чолі сім’ї. У сучасній Японії повністю відсутня старовина система, яка дискримінувала жіночі права.

Діючий на сьогоднішній день цивільний кодекс Японії наділяє абсолютно рівними правами чоловіка і дружину. Для одруження і розлучення необхідно лише згода обох партнерів, майно та спадок ділиться порівну. Сьогодні подружжя рівноправні у своїх діях, тому, якщо шлюб більше не приносить належного задоволення, за спільною згодою можливе розлучення.

В Японії існує досудова медіація і три види шлюборозлучних процедур:

- застосування інституту медіації - це найголовніший інструмент для залагодження сімейного конфлікту;

Відключити

- розлучення за спільною згодою, коли сторони реєструють розлучення без звернення до суду;

- розлучення в рамках обговорення в суді у сімейних справах після досягнення певних домовленостей і закріплення письмовою угодою;

-  розгляд справи професійним суддею.

За загальним правилом звернення до суду у сімейних справах - обов’язковий крок, який дає ще час для спроби на примирення, але є життєві випадки, коли один з подружжя змінює місце проживання, наприклад переїжджаючи в іншу країну...

Майно, нажите в період шлюбу, є спільною власністю. Причому, у кожного є своя власність, але вони спільно користуються цим майном. Борги кожного члена сім’ї також є спільними та обидва вважаються боржниками за борги одного з подружжя. Майно під час поділу розділяється порівну між подружжям, окрім успадкованого.

Відключити

Шлюбні договори в Японії застосовуються не часто і регулюються Цивільним кодексом Японії, їх сфера дії вкрай обмежена і діє лише у разі його підписання до подання заяви про вступ до шлюбу.

Стосовно цивільних союзів в Японії. Цей вид шлюбних стосунків має однакові обов’язки з зареєстрованим шлюбом, включає вимоги обов’язково жити разом, допомагати один одному і зберігати вірність у стосунках.

Хочеться відзначити, що японські подружні пари повинні залишатися вірними один одному. І коли дана норма порушена і настає шлюборозлучний процес, то суди можуть присуджувати компенсацію одному з подружжя за моральні і фізичні страждання. На жаль, в нашій країні дуже поширені розлучення саме через подружні зради і можливо, якби дана норма була закріплена в українському законодавстві, то, швидше за все, кількість невірних подружжя, а значить і зруйнованих шлюбів зменшилася.

В цілому, в Японії шлюборозлучний процес займає досить тривалий час, тому звертаю увагу, що японський суд може винести рішення, яке стосується і закордонного майна подружжя, але виконання такого рішення буде залежати від законодавства відповідної країни, на території якої це майно знаходиться.

Відключити

Японський уряд дуже стурбований кількістю розлучень та кількістю не бажаючих вступати в офіційний шлюб, тому для поліпшення ситуації затверджено програму під назвою «Гармонізація сімейного життя і робочого процесу» - «WORK-LIFE BALANCE», що включає в себе заходи щодо збереження інституту сім’ї:

- у 1972 році був виданий закон про «Добробут працюючих японських жінок», його мета – гармонізувати трудове і сімейне життя;

- у 1995 році набрав чинності закон під назвою «Турбота про дітей і сім’ю»;

Але основним регулятором сімейних відносин є – Японський Цивільний кодекс 1898 року та Конституція 1947 року і ці обставини показують країну сонця що сходить, як країну з багатовіковими традиціями і звичаями, що проявляються в сталості законодавства.