Арифметична дія ділення дає декілька невеличких часток. Але у політиціділення може вести й до примноження, особливо, якщо мова йде про повноваженнядля місцевої влади і про розвиток місцевого самоврядування (децентралізація).Досвід Польщі показує, що, приміром, наша Київська область мала б з тогореальний грошовий зиск.
Навіщо взагалі у 1999 році, після кількох років палких дебатів, у Польщібуло офіційно даний старт адміністративно-територіальній реформі? Більше зекономічних причин. Польща на той період мала повільні темпи зростання ВВП. Зарік по тому темпи зростання ВВП прискорилися до 7% річних. Як цього вдалосядомогтися? Радикальними реформами і, перш за все, зміною фінансовихвзаємовідносин між центральною та місцевою владами. Акцент було зроблено напосилення місцевого самоврядування. Водночас на загальнодержавному рівнізазнали суттєвого спрощення, як процедури відкриття та ведення бізнесу, так іумови для інвесторів. Економічне диво не забарилося.
Київська область є унікальною територією: багатство природних ресурсів таблизькість до столиці. Теоретично, область могла б стати «міні-Польщею»,показати динамічний розвиток підприємництва. Власне, Київська область, навідміну від Києва, вже на поточний рік має профіцитний бюджет. Але є чималостримуючих чинників для розвитку. Про дорожню інфраструктуру не писав тількилінивий. Про дисбаланс у розвитку південних та північних районів областівисловлювалися навіть не експерти, адже це кидається у вічі. Про слабкудоступність київського ринку збуту багато можуть розповісти обласні підприємці.А щодо інвесторів, то вони цікавляться не стільки поточною вигодою, скількиперспективою.
Перспективу можуть дати негайні реформи, потрібні для України. ПричомуКиївська область могла б стати плацдармом для пілотної реалізації нововведень.
Наприклад, бізнес. Київська область має достатньо розвинене підприємництво:тут і крупні заводи, і агропідприємства, і приватні господарства, але більшевсе-таки МСБ (малого та середнього бізнесу). Тож для покращення фінансуваннядоцільно створити сприятливі, насамперед, прості умови для відкриття бізнесу таорієнтуватися на потреби саме середнього бізнес-класу.
У Польщі запрацювала програма підтримки підприємництва, в рамках якоїбізнесмени могли розраховувати на вигідні запозичення. Важливо те, що були йфонди підтримки бізнесу на регіональному рівні. Якщо б така практика мала застосуванняна рівні Київської області, це дозволило б призупинити, або й обернути,зростання кількості підприємств, що припиняють свою діяльність. Спростити умовидля бізнесу – і гроші потечуть, а за ними - інвестиції.
У Польщі система адміністративно-територіального устрою аналогічна нашій, ібагато чого у бюджетній політиці спільного. Але є принциповий момент. Місцевібюджеті мало залежні від центрального. Мінімальна залежність! Скажімо, бюджет гміни(у нас це місцева громада)формується за рахунок місцевих платежів та частки відзагальнодержавних податків, зібраних на території гміни. Все чітко визначено,кому – що. Є й механізм субвенцій з держбюджету, але основні свої потреби гмінафінансує сама. Це дало колосальні плюси: незалежність від політичних потрясінь(політики дискутують – гміна працює) і ефективніше залучення інвесторів.Капіталовкладники бачили, що кошти витрачаються ефективно, і більше довірялимісцевим громадам. А ті, у свою чергу, взялися розвивати підвідомчі території. Звісно,місцева громада взялася розвивати власні території, бо зацікавлена у гарномустані й доріг, і будівель, й інфраструктури. Кому ж бо знати краще, на щовитрачати бюджетні гроші? А бізнес, оскільки все відбувалося прозоро та коштивитрачалися ефективно, став охочіше платити податки. І у Польщі скоро середнійрівень зарплатні на душу населення склав більш ніж 1 тисячу доларів США, як наті роки досить непогані гроші. У нас натомість сьогодні середньомісячназарплата в районі 3420грн,(трішки більше 200 $за теперішнім курсом валют).
Бюджети повятів (аналог наших районів), з якого фінансуються соціальна такультурна інфраструктура, ще більш незалежні, при тому, що за деякиминапрямками держава виділяє субвенції та дотації (утримання шкіл, побудоваоб’єктів регіонального або й загальнодержавного значення). Держбюджету Польщізалишається забезпечувати стратегічні напрямки та вирівнювати місцеві бюджети уразі суттєвих дисбалансів.
Такий підхід покладає колосальну відповідальність на місцеве самоврядуваннята на органи центральної влади на місцях. Але у Польщі він виправдав себе.Люди, що стали господарями на своїх територіях, зроблять усе для того, аби цітериторії не лише були у гарному стані, але й розвивалися.
У нас ситуація непроста – деякі райони Київщини розвиваються виключно зарахунок державних дотацій, оскільки їм не вистачає власного бюджету, щобсподіватись на фінансову незалежність. У випадку здійснення децентралізації виникнепотреба зміни адміністративного поділу для повноцінної життєдіяльності деяких районів.Надання фінансової незалежності також буде певним випробовуванням на чесність -сподіваюсь, наші місцеві керівники зможуть прозоро керувати коштами.
У будь-якому випадку, ми на шляху до таких реформ. І цей шлях є невідворотнім. Зазначена реформає вектором позитивних змін, тому з часом вона приведе до проєвропейськогодемократичного розвитку територій.