Суддівська кругова порука

Безпека дорожнього руху - ТОП тема останніх місяців в Україні. Особливо зросла її актуальність у світлі харківської трагічної аварії, після якої суспільна увага прикута до питання покарання за смерті шести людей. Втім, це лише один випадок із сотень, що відбуваються щодня на українських дорогах і посилена увага українців дає шанси на оперативне та якісне розслідування та притягнення винних до відповідальності. Чого не скажеш про історії з суддівськими ДТП та кермуванням авто у нетверезому стані.

Кругова порука є одним із наріжних каменів безкарності за суддівські злочини. Це стосується і корупції, і інших правопорушень. Просто для довідки - саме через взаємний страх, замовчування та прикривання лише одиниці суддів-корупціонерів були притягнуті до кримінальної відповідальності. Роками тривають розгляди судових справ, караються посередники, але не судді.

Втім зараз мова не про корупцію, а про банальну здавалося б річ - керування автомобілем у нетверезому стані. Відсутність налагодженої системи контролю розслабляє водіїв, втім і за старої системи суддям нічого не заважало безкарно порушувати закон. Ба більше, за це вони отримують підвищення.

20 вересня 2017 року на зборах суддів Перечинського районного суду Закарпатської області головою суду одноголосно було обрано Амаровича Віктора Петровича. Таким чином, троє суддів (без урахування самого Амаровича) цього суду між собою вирішили, що найбільш достойнішою особою серед них є суддя, який є учасником ДТП, у результаті якої загинула людина. При цьому, за свідченням очевидців, на момент аварії суддя знаходився у стані алкогольного сп’яніння.

Інший випадок відомий з Одеси. 22 червня 2017 року збори суддів Одеського окружного адміністративного суду (а це 32 судді без урахування голови суду) затвердили бездоганну характеристику голові цього суду Глуханчуку Олегу Васильовичу, яку було надано Вищій раді правосуддя під час розгляду питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Сама ж Дисціплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що 11 лютого 2017 року суддя Глуханчук О.В. керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння та використовував ненормативну лексику у спілкуванні з працівниками патрульної поліції. У подальшому суддя Глуханчук О.В., будучи головою Одеського окружного адміністративного суду, поширював через прес-службу суду неправдиві відомості про обставини інциденту, зокрема стосовно того, що він не керував автомобілем.

Отже, 32 судді Одеського окружного адміністративного суду Одеси вирішили не засудити незаконну та неетичну поведінку Глуханчука О.В., а навпаки, сприяти уникненню суворої дисциплінарної відповідальності.

Які логічні висновки можна зробити з таких рішень зборів суддів та яку оцінку мають надати громадяни України таким рішенням?

Заборона керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння визначена законодавством України з метою захисту життя та здоров’я кожної людини, які є учасниками дорожнього руху (як водіїв, так і пішоходів). Таким чином, керування автомобілем у нетверезому стані є не тільки формальним порушенням правових норм, а й не повагою до найважливішого права кожного громадянина.

Людина, що сідає за кермо п’яною, фактично є потенційним вбивцею, оскільки є реальною загрозою для оточуючих. У той же час судді Перечинського районного суду Закарпатської області та Одеського окружного адміністративного суду своїми рішеннями фактично легітимізували дії своїх колег, які нехтують законом та людськими життями. Тобто, ті, хто насправді мав би відстоювати та захищати права і свободи громадян, своєю підтримкою утверджують безкарність.

Чому це важливо? Судова реформа, що активно впроваджується зараз в Україні, передбачає очищення та оновлення суддівських лав, а як результат - повернення суспільної довіри до судової влади. Тобто у суддівських кріслах мають сидіти люди з бездоганною репутацією, для яких закон та права людини є цінністю, а не просто папірцем та пустою декларацією. Натомість позитивні зрушення у цьому процесі затьмарюються випадками, на кшталт Глуханчука та Аморевича, коли судді замість справедливого покарання та осуду суддівської спільноти, отримують прикриття від колег та просування у кар’єрі.

Саме тому у процесі реформи важливо не обмежуватися частковими кадровими змінами, а руйнувати систему, у якій корупція, пияцтво за кермом та порушення прав людини покриваються круговою порукою. Важливу роль тут повинне виконувати суддівське самоврядування, яке й має пропагувати серед суддів дотримання законів та високих стандартів етики, а суддівська спільнота має публічно і жорстко засуджувати подібні проступки, а не прикривати порушників.