За лаштунками парламентських буднів: крісло спікера та фактор монобільшості
В першу чергу довкола прийняття законопроектів, дотримання Регламенту Верховної Ради, та наявності або відсутності кризи парламентаризму. Сьогодні питання загострилося можливою відставкою спікера. Від того, відбудеться вона чи ні, значною мірою залежить доля парламенту 9-го скликання та подальша розстановка сил на політичний карті України.
Регламент Верховної Ради України як документ, де визначені права і обов’язки депутатів, та загалом порядок роботи єдиного законодавчого органу влади, дуже рідко дає відповідь на те, як можуть розгортатися події в політичній площині. Особливо в час «Х». Але поле для прогнозів формує дуже широке.
Ситуація з можливим звільненням Дмитра Разумкова з посади Голови Верховної Ради України більше цікава саме з точки зору політичних процедур та моделювання майбутніх подій, а ніж чистої техніки, яка в Регламенті якраз визначена. Але для того, щоб зв’язати події двох парламентських років (2019-2021), треба відмотати клубок до жарких серпневих днів першої сесії парламенту.
Хронологічно, 29 серпня 2019 року, відбулося перше засідання Верховної Ради України 9-го скликання. Для нас важливими є етап формування фракцій та обрання керівництва парламенту. Цю послідовність визначає стаття 16 Регламенту. Тимчасова президія спочатку формує фракції, а потім обирає керівництво Верховної Ради України.
Отже, за нею Дмитро Разумков увійшов до складу фракції «Слуга народу», і в той же день з неї вийшов на підставі статті 59 Регламенту Верховної Ради, яка визначає, що «Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови Верховної Ради України не входять до складу депутатської фракції (депутатської групи)».
Хоча в цій ситуації зверну увагу на ще один момент, який має місце в частині дотримання процедури. Як свідчить стенограма засідання того дня, апарат Верховної Ради України не встиг надрукувати і роздати депутатам списки членів фракцій, тому рішення фактично озвучувалося зі слів головуючого на засіданні.
Далі моделюємо ситуацію з кількома невідомими. Адже саме це питання часто постає, коли депутат не є членом фракції, яку сформувала партія, за списком якої він був обраний народним депутатом.
Конституція України, зокрема стаття 81, до підстав дострокового припинення повноважень народного депутата відносить «невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції».
І тут починається найцікавіше для юристів і технологів – зміст застосування юридичних норм та політичних процедур. Начебто, є 2 складові: невходження у фракцію та вихід з неї. Але обидві складові відносяться до посади, яка вимагає від депутата бути позафракційним. Тобто немає заяви про вихід з фракції. Відповідно немає можливості застосувати імперативний мандат.
За цим слідує не менш цікаве питання: Дмитро Разумков повернеться в фракцію політичної партії «Слуга народу» чи ні. Будь-який з варіантів означатиме, що відповідно до юридичних норм і політичних процедур, народним депутатом він залишається.
А далі моделей поведінки чимало: від посилення ролі опозиції до появи декількох депутатських груп, які юридично стануть підставою припинення існування монобільшості і закладуть нові політичні реалії.
