Змінити посткомуністичну систему влади, котра існує в сьогоднішній Україні- реально, але треба бажання. Хтосьскаже, що ми вже щось намагалися змінювати, щось ініціювали і навіть проводилиреволюцію, але все залишилося як і було, тому навіщо знову починати все зсамого початку. Можливо, але слід врахувати той факт, що все і одразу змінитине можна, і невдалу спробу слідсприймати як те, що загартовує, а не як провал. Ми не були б українцями, якбипустили все на самотік "моя хата з краю, нічого не знаю"...
За що ми боремося?
Жоден чиновник при владі не хоче змінювати систему влади. Тим паче в умовахвійськової агресії з боку Росії. Задумаймось, чому? Вся проблема в тому, що їмзручно реалізовувати владу, побудовану на парадигмах, які залишилися ще зРадянського Союзу. В той час влада дбалапро життєдіяльність існуючої системи, а люди тільки «мали право – мати право». Така модель була, мабуть, ідеальною для країникомуністів , але вона зовсім не підходить для незалежної України.Високопосадовцям варто розплющити очі ізрозуміти, що на дворі ХХІ століття і жити за політичною доцільністю, або чиїмись приватними інтересамиукраїнці не хочуть. Ми готові воювати, допомагати армії, якийсь час терпіти,але ми хочемо змінити систему влади. А для цього необхідно втілити в життя ст.5 Конституції України. Тоді ні Президент України , ні депутати, ні уряд не зможутьпривласнювати собі суверенне право народу на владу.
Давайте вдумаємось. Сьогодні, вумовах війни, майже половина українського парламенту - 218 депутатів, виступили проти мобілізаційнихзаходів в країні, проти захисту нашої Держави. Десятки з них допомагають, абоспівчувають диверсантам і терористам. Іце при тому, що сотні патріотів України уже загинуло від рук агресора і тисячісімей оплакують їх. Ми повинні оновити склад парламенту, щоб зупинити і не допустити розкрадання країни, встановитипряму демократії , знищити корупцію та припинити військову агресію з бокуРосії.
На сьогодні у суспільства є головне завдання - запустити механізм системнихзмін, які нарешті виведуть Україну з глухого кута. Якщогромада побачить, що держава реформується і влада будує справедливу країну, тожоден агресор нам не страшний. В іншому випадку, громадяни можуть звинуватитивладу в бездіяльності чи зраді і повстати проти неї всередині країни.
Мораль дуже проста: можна випустити всі емоції на друга чи сусіда,можнапродовжувати чекати позитивних змін, які можливо колись відбудуться, а можна спробувативласноруч змінити своє майбутнє і стати творцем своєї долі. Головне пам’ятати,що усе в наших руках, тому їх не можна опускати.
Слава Україні!