Сьогодні о 10 годині за київським часом мав закінчитися часовий проміжок мирного плану «А» , заяким слідувало припинення вогню на тиждень всіма підрозділами Збройнихсил, Національної гвардії та Прикордонної служби. Проте сьогодні вранці в РНБОповідомили, що режим припинення вогню на сході закінчиться о 22 годині 27червня.
Але…
Перемир’ям цей тиждень можна назватилише умовно, адже українська кров продовжувала проливатися. 23 червня відбулися тристоронні переговори Україна– Росія - ОБСЄ, незважаючи навіть на прізвища людей, які брали участь упереговорному процесі , вони були безрезультатними. Проте увесь тиждень політична еліта,експерти, спостерігачі та звичайніукраїнці хоч мали що обговорювати, адже участь у переговорному процесі одіознихосіб не залишила байдужим нікого.
Військові дії з боку сепаратистів продовжувалися увесь тиждень. Сталося десятки випадків нападу на сили АТО, терористибільше 60 разів відкривали вогонь по українським військовослужбовцях та техніці,представники ДНР і ЛНР за цей час встигли захопити декілька адміністративнихбудівель. За сім діб на сході країни загинуло 18 військовослужбовців, а взаручниках знаходиться більше 200українців. Стало зрозуміло, що наказу з Москвипро складення зброї не було. А може Москва уже не контролює події на Донбасі?
Чим же завершиться перемир’я Президента? Чи врахує він думку жителівСходу, більшість з яких - 65,7% воліютьжити в єдиній Україні, а 50,2% хочуть збереження унітарного устрою і лише 4,7% донеччан ладні жити внезалежній від усіх Донецькій республіці?
Є декілька варіантів розвитку подій, але як саме діятиме Верховний головнокомандувач України покаже час. Можливо після сьогоднішнього дня, замість мирногосценарію, який отримав умовну назву – план «А», буде введений в дію «про рекламований» військовий план «Б», який передбачає повнуліквідацію бойовиків. Крім того вже є третій сценарій Президента, так званийплан «В», який передбачає до кінця серпня введення на сході країни військовогостану, а переговорники тим часом вестимуть публічні перемовини про припиненнявогню.
Проте реалізації будь-якого плану має передувати об’єктивний аналіз ситуаціїі моделювання наслідків його реалізації. Наприклад, у випадку, коли дійснобільшість мешканців Донбасу хочуть жити в Україні, то тоді слід запроваджуватиплан «Б» чи «В» і знищувати усіх бойовиків, яких «дружня» РФ надіслала врегіон. При цьому повністю захиститисусідні регіони від проникнення на їхню територію терористів і сепаратистів.
Але якщо дії бойовиків масово підтримують мешканці Донбасу, які називають українських військових «захватчиками»,то що робити тоді?
Тоді варто розглянути ще один план - «Г». Проведення всеукраїнськогореферендуму про зміну території України, як це передбачено статтею 73Конституції України. Але для цьогоспочатку потрібно організувати захист територій України, які на цей час непіддалися терористичній і сепаратистській активності, з тим, щоб мешканціДонбасу, які готові помирати «за путіна», «за рассєю» не поширилися Україною іне за заважали нам жити і розвиватися за європейськими принципами. Усі жпроукраїнські мешканці Донбасу, які небрали участі у підтримці сепаратистів і безладу на сході, мають отримати можливість розселитися поінших областях і розвивати справедливу і потужну Україну.
Тоді ми маємо розуміти що окрім АР Крим, де відбувається масове заселеннячеченцями, ми отримаємо «уявну Чечню» ще й на східних рубежах України.
Може вже прийшов час тверезо оцінити ситуацію, припинити кланятися в ноги окупантам та задовольнятичиїсь імперські амбіції, і, врешті – решт, перестати жити ілюзіями єдності!