08 квітня Вища кваліфікаційна комісія суддів України затвердиласписок кандидатів на посаду судді, які станом на 8 квітня перебувають урезерві на заміщення вакантних посад судді. У резерві залишились 453 кандидата… більш ніж 600 чоловік (представники другогодобору) з резерву виключені.
Цей резерв,нагадаю, сформований з представників відкритих доборів на посаду суддів, якіпроходили у 2011-2013 роках на підставі оновленого Закону України «Просудоустрій і статус суддів». На проведення відборів витрачались немалі державні кошти, залучалисьфахівці національних та міжнародних організацій ( у тому числі USAID). Те, що зараз намагаються видати за нове (конкурсна процедура відбору суддів),насправді вже існує з 2010 року.
Напевно наша держава дуже багата досвідченимикадрами для судової системи, якщо дозволяє собі настільки легко їх втрачати. Після загальновідомого законопроекту №4180 ітакого уже «свіжого» оновлення суддівського резерву уже остаточно усім сталозрозуміло, у чому полягає подальша кадрова політика ідеологів судової реформи.
Щиро співчуваю резервістам, які більш ніж 3 рокижили в умовах постійного очікування та жорстоких сліпих ігор у «вгадаєш-не вгадаєш,у якому суді є вільне місце і чи вистачить твоїх балів, щоб туди потрапити». Неодна історія описана ними про те, як відбувались ті декілька конкурсів, якіспромоглись провести за декілька років. Вини кандидатів у цьому немає. Шанси здобути професію у більшості з них за тихумов були мінімальними...
Згадався 2010 рік. Тоді показали на вихід резервістам за старою процедурою ( це тікандидати, які намагались стати суддями у 2008-2010 роках за старим Законом). Ятеж була в їх числі. І багато хто з моїх колег та знайомих, які зараз вже єсуддями, теж там були. Без будь-яких питань, умов та шансів, просто взяли таобнулили усі резерви. Навіть для тих, хто лише недавно до них потрапив. Сьогодні історія повторюється. І все знову...за Законом)
Зараз багато у соцмережах пишуть недобрих коментарівпро минулорічне продовження (яквиявилось, нетривале) терміну перебування у резерві представників другогодобору, про суддів-«п'ятирічок», яких влада хоче «злити». Тепер ще й про«зачистку» резерву. Багатьом це подобається.Зокрема тим, кому у свій час не вдалось пройти ту жорстку процедуру відбору істати суддями, чи потрапити до резерву. Знаходяться такі «доброзичливці» ісеред кандидатів з третього добору. Декому з них здається, що події попередніхднів, а також майбутні, підвищать їхшанси здобути професію. Насправді все не так.
Ні, трирічний термін перебування у резерві ніхтоне заперечує – так дійсно написано у Законі. Але чи можна було надати цимлюдям рекомендації та заповнити сотні вакансій, які були та є в судах? Так, звичайно. Але у декого не булобажання та волі це зробити. А реальнуможливість правильно «вгадати» потрібний комісії варіант, мали не усі. Та й упостреволюційний період ніхто не був зацікавлений у тому, щоб провести новіконкурси і заповнити кадрами вакансії у судах.
Попередньо вжейшла мова про те, що ймовірно в глобальному сценарії на черзі судді-"п’ятирічки".Я не песиміст, але ситуація з резервом вкотре повернула нас у реальність, яка уцій державі непередбачувана.
Якщо так станеться, що у подальшому пожертвуютьрештою резерву, а за ним і суддями нових доборів, я не думаю, що багато з цихлюдей будуть вкотре витрачати дорогоцінні роки свого життя на нескінченнуборотьбу, і знову - хто вдруге, хто втретє, йти на відбори та іспити назагальних підставах, як передбачають запропоновані зміни до Конституції.
Дозволю собі процитувати дуже влучні слова з цього приводу лідера тепер ужеекс-резервістів Т. Ющенко: "Ми маємо сiм'ї, дiтей та не маєможодного морального права перетворити наше життя на поле битви за посаду ». Тому кращі молоді юристи – судді і не судді, які не захочуть бутизалежними від політики та внутрішніх інтриг всередині судової системи, підуть зцієї професії…або не прийдуть у неї.
Вже зараз ми з сумом спостерігаємо за тим, якчастину суддівського корпусу просто ігнорують на рівні вищих органів судової системи держави, не кажучи вже про інших.У нещодавній прес-конференції голів Ради суддів України, Вищої кваліфікаційноїкомісії суддів та Вищої ради юстиції багато говорилось про тривале необраннясуддів, у яких закінчились повноваження, і про те, що ця обставина перешкоджає нормальній роботі великоїкількості судів. Вкотре звертались до народних обранців з закликом негайнообрати суддів, у яких закінчився термін повноважень, безстроково.
Всеправильно. Це питання потрібно не тільки піднімати, але й вирішувати. Судді–«п'ятирічки» обома руками за те, щоб швидше обрали наших старших колег і щобвони повернулись до своєї безпосередньої роботи.
Але чому ж не говорять також іпро те, як почуваються ті судді, хто скоро вже третій рік як компенсує цю бездіяльність парламенту власними силами, працюючи і засебе, і за інших? Знаючи, що їх готуються через рік-два простозвільнити з посад без всяких на те причин, тому що….так буде написано в новомуЗаконі, та й у «оновленій» Конституції. А виходячи з того, як розвиваютьсяостанні події, все можливо.
Невже це означає, що саме ті, хто пройшов сім кілпекла відборів за новими прозорими процедурами та працює вже близько двох років з подвійним навантаженням, якраз найбільше заслуговують на те, щоб їх з мовчазноїзгоди інших просто "принесли у жертву"? Чи у нас одні суддіцінні і за них потрібно боротись усіма способами, а інших можна просто так викинути? Чи вони просто, так само як і суддівський резерв вже не потрібні судовійсистемі, а можливо й і своїй державі?