Загублені і забуті, або знову до питання суддів - "п'ятирічок"

Декілька днів тому на сайті Верховної Ради України з'явився проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих положень законодавства з питань судоустрою і статусу суддів ( №4180 від 04.03.2016 )
Ще за декілька днів перед тим цей П роект так само несподівано знайшовся на сайті Ради з питань судової реформи.

Зміст документу , якщо дуже м'яко сказати, виклика є практично самі лише запитання. Хто це готував? Хто це погоджував? І де у цей час були судді?

Щодо складу Ради. Ніхто не заперечує авторитет членів Ради - усі ці люди мабуть достойні увійти до її складу в силу професійності, компетентності або якихось інших заслуг. Однак, все ж таки де судді? Чому у ній є адвокати, представники громадських організацій, політики, радники, міжнародні діячі, але немає рядових суддів - тих, кого безпосередньо стосуються зміни до Закону про судоустрій? Суддів знову проігнорують?

Так, ми бачимо у Раді голів вищих судових органів держави та суддів Верховного суду України і це безумовно правильно. Однак, чи є таке представництво судової гілки влади достатнім для того, щоб забезпечити розробку дійсно якісного документу, у якому буде врахована, зокрема, специфіка роботи суддів нижніх ланок та суддів апеляційного рівня? Та чи будуть при цьому дотримані права та інтереси усього суддівського корпусу?

У засобах масової інформації вже з’явились повідомлення про те, що деякі члени Ради, яка виступала ініціатором законопроекту, взагалі не знали про розробку цього документу та наявні у ньому пропозиції, а тому ніяк не могли погодити саме таку редакцію запропонованих змін до законодавства.

На даний час я не маю на меті аналізувати весь масив викладених у Проекті новацій, від деяких з яких професійним юристам, які брали участь у його розробці, мусило б негайно стати соромно. Однак думаю, що найближчими днями розробників П роекту та парламентський комітет з питань правової політики повинна накрити хвиля критичних та цілком справедливих звернень від більшості судових органів держави, яким прийняттям цих змін планується остаточно злама ти хребет.

Але зараз зупинюсь на іншому. Прочитавши документ, який , не виключено , що зовсім скоро набуде вигляду та статусу Закону, судді призначені на посади вперше, цілком очікувано не знайшли у ньому нічого обнадійливого стосовно свого питання.

Раніше вже було сказано про те, які ризики для молодого покоління українських суддів несуть у собі норми проекту Закону України про внесення змін до Конституції України ( щодо правосуддя), на підтримку якого ще й досі у парламенті розшукуються 300 голосів...
Головна ідея Конституційного проекту, яка стосується суддів - "п'ятирічок", у яких поки що не закінчились повноваження, зводиться до того, що після за к інчення строку їх призначення на посаду вперше, вони повинні бути звільнені, однак у подальшому можуть повторно брати участь у доборі на посади суддів в порядку , визначеному Законом.

У зв'язку з блискавичним проходженням конституційними змінами щодо судочинства основних етапів на шляху до легітимності, судді, призначені на посади на основі відкритих демократичних процедур у 2012-2014 роках, ініціювали таке ж блискавичне об'єднання в "групу прямого реагування", якій вдалось трохи більш ніж за місяць без участі та допомоги Ради суддів України та інших офіційних органів надати розголосу цьому питанню на національному та міжнародному рівні, чого не було раніше ніколи.

Головні тези, які були озвучені у зверненнях та публікаціях об'єднання суддів стосовно пропонованих конституційних змін зводились до наступного:

1. Недопустимість внесення до Конституції України норм дискримінаційного характеру, які звужують існуюче право суддів, які були призначені на посади вперше, бути обраними на посади суддів безстроково, розмежовують усіх суддів, які за Законом мають єдиний статус, за критерієм часу призначення на посаду;

2. Прийняття вказаної дискримінаційної поправки до Конституції України за відсутності змін до спеціального Закону, як і врегулю ють процедуру подальшого обрання безстроково суддів, призначених на посади вперше, без проходження ними будь-яких додаткових екзаменаційних чи конкурсних процедур, які не були передбачені для суддів, які були обрані безстроково раніше - призведе до прямого порушення прав більш ніж тисячі суддів;

3. Положення п.111 висновку Венеціанської комісії від 19.03.2012 року CDL-AD(2012)001 Щодо закону про правовий статус і винагороду суддів та закону про організацію та управління судами Угорщини, передбачає, що при прийнятті нової Конституції її перехідні положення не повинні використовуватись як спосіб припинення повноважень осіб, обраних чи призначених за раніше чинною Конституцією;
Це правило не було враховано Венеціанською комісією під час надання Висновку щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України ( щодо правосуддя) та Конституційним Судом України під час надання висновку про відповідність законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

4. Прийняття парламентом зазначеної норми призведе до порушення принципів юридичної визначеності та рівності однойменних суб’єктів у внутрішньодержавному праві. У загальному розумінні принципи означають, що до рівнозначних суб’єктів не можуть застосовуватись будь-які розрізнення, винятки, обмеження чи переваги з огляду на певні їх властивості ( у нашому випадку – час призначення на посаду);

5. Пункт 51 Рекомендацій Кабінету Міністрів Ради Європи CM / Rec (2010)12 передбачає, що якщо суддю прийнято на посаду на випробувальний або фіксований термін, рішення про підтвердження або подовження такого призначення має прийматися таким чином, аби забезпечити дотримання принципу незалежності судової системи. Процедура безстрокового призначення суддів має бути відома на момент їх призначення на посаду вперше та залишатись для них незмінною.

6. Добір суддів протягом останніх років проходив відкрито, під контролем експертів Європейської комісії з питань ефективності правосуддя (CEPEJ), інших міжнародних інституцій, які визнали, що вказані процедури відповідали законодавству та міжнародним стандартам, проводились прозоро і справедливо. На проведення відкритих доборів суддів та їх наступну підготовку протягом 2012-2015 років державою було витрачено значну кількість бюджетних коштів, а сам порядок відбору та призначення суддів на посади отрима в схвальний висновок Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) та експертів USAID.

7. Судді, призначені на посади вперше - це переважно досвідчені молоді професіонали віком від 30 до 40 років з хорошим потенціалом, рівнем підготовки та гарною репутацією, які подолали багаторівневі квалфікаційні випробування під час відкритих доборів на зайняття своїх посад, а також подальші неодноразові спеціальні ( у тому числі люстраційні) перевірки. Тому починати так зване "очищення" судової влади саме з цієї категорії суддів видається незрозумілим, нерозумним, нелогічним та несправедливи м .

8. Наслідком пропонованої реформи, спрямованої на автоматичне припинення повноважень суддів, може стати обмеження доступу до правосуддя, неможливість громадянам та іншим особам захистити порушені права в судах, погіршення якості розгляду справ через відсутність належної кількості суддів, збільшення кількості нерозглянутих справ, порушення розумних строків розгляду справ, та у зв'язку з цим посилення тиску на судові органи та послаблення гарантій незалежності судової влади.

9. Вирішуючи питання про будь-які конституційні зміни стосовно статусу суддів, потрібно виходити з того, що судді є такими ж громадянами своєї держави, як інші, а отже їх права на рівні з правами усіх інших громадян повинні бути захищені. Крім того, відповідно до статті 22 діючої КонституціїУкраїни п ри прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ;

10. На даний час не існує будь-яких об'єктивних та законних підстав для автоматичного звільнення або припинення повноважень суддів з метою їх подальшої заміни на "нових та кращих". Загальновідомо, що основною передумовою виникнення "проблеми п'ятирічок" є політична ситуація в державі та політична воля представників влади . У той же час здійснити миттєву, а головне рівноцінну та ефективну заміну одних суддів на інших неможливо в силу Закону та багатьох інших об'єктивних причин.

Зважаючи на це, починаючи з кінця січня цього року, незалежною суддівською групою СУДДІ НОВИХ ДОБОРІВ підготовлені та скеровані колективні звернення на ім'я Президента України, голови Верховної Ради України, профільного комітету з питань правової політики та правосуддя, Ради суддів України, ряду народних депутатів різних фракцій парламенту, де акцентовано увагу на проблемі дискримінації суддів – «п ’ ятирічок», недопустимості прийняття вищезгаданої конституційної норми та можливому порушенні державою у зв'язку з цим взятих на себе міжнародних зобов'язань та прав людини.

Окремим вагомим етапом роботи стала підготовка документів для міжнародних організацій, зокрема органів Ради Європи. Мабуть вперше за роки незалежності судді самостійно та безпосередньо звернулись до Парламентської асамблеї Ради Європи, посла Європейського Союзу, Моніторингового комітету та Секретаріату ПАРЄ, депутатів Європарламенту, єврокомісара з правових питань В. Юрової . А також керівника проекту USAID "Справедливе правосуддя" Девіда Майкла Вона, під егідою якого відбувались відкриті добори суддів у попередні роки.

На даний час усі документи, які стосуються "дискримінаційної поправки п'ятирічок" завдяки підтримці та допомозі небайдужих людей вже вручені усім адресатам - міжнародним інституціям та посадовим особам. До висвітлення питання, яке стосується подальшої професійної долі більш ніж тисячі молодих суддів держави залучені члени української делегації у ПАРЄ та засоби масової інформації. Готуються публікац ії у прес і. Розгляд питання очікується у березні-квітні 2016 року, тобто найближчим часом.

Але п овертаючись до нещодавно внесеного проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих положень законодавства з питань судоустрою і статусу суддів", слід сказати, що на думку багатьох людей, тією чи іншою мірою причетних до судової реформи, саме шляхом прийняття відповідних змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" штучно створена законодавцем та суб'єктом законодавчої ініціативи прогалина повинна б була бути заповнена.
Однак цього також не сталось, тому що мабуть це б було занадто просто.

Після ознайомлення ззаконопроектом, у якому повинні б були бути визначені чіткі умови продовження повноважень (обрання безстроково) суддів, призначених на посади вперше, без проходження ними будь-яких додаткових конкурсних або інших процедур, які не були передбачені станом на час призначення їх на посаду, стало зрозумілим те, що він взагалі жодним чином не врегульовує наше питання.

Тому ініціативною групою СУДДІ НОВИХ ДОБОРІВ вже 9 березня ц.р. були скеровані колективні звернення до Ради з питань судової реформи та профільного комітету парламенту, підтримані більш ніж 200 суддями з усіх регіонів держави, з метою внесення до законопроекту норм, які дозволять суддям, призначеним на посади вперше, без дискримінації за часом призначення їх на посаду або за іншими ознаками, продовжити роботу нарівні з іншими колегами, які прийшли в професію раніше, а також тими колегами, які прийдуть у неї у подальшому.

Нами пропоновано під час подальшої роботи над проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих положень законодавства з питань судоустрою і статусу суддів» прийняти запропоновані нами положення, які або автоматично нададуть суддям статус обраних (призначених) на посади безстроково, або збережуть за ними право та можливість бути обраними на посади безстроково без проходження будь-яких додаткових конкурсних або інших процедур, які не були передбачені станом на час призначення їх на посади ( існуючий порядок).

Варто відмітити, що досі не отримана відповідь на наші звернення від Адміністрації Президента України, голови Верховної Ради України, а також Ради суддів України. Нажаль чомусь не висловлюються з цього питання голови вищих судових органів та керівники судів, в колективах яких працюють молоді судді ( а це практично усі суди першої інстанції). Це мабуть свідчить про те, що основні "вигодонабувачі" судової реформи ( в частині, яка стосується суддів, призначених на посади вперше), не зацікавлені у збереженні потенціалу 1/7 частини професійного суддівського корпусу, здобутого ним досвіду та рівня роботи, знань та професійних навичок людей, які виборювали право на свою професію у чесній та відкритій боротьбі на очах у суспільства.

На цей час молоді судді держави вирішують створену для них проблему самостійно, незважаючи ні на що, тому що розуміють, що ніхто інший не вирішить її за них. Багато хто вважає, що це марна праця, оскільки начебто усі рішення вже давно погоджені на найвищому рівні і дозвіл «злити» суддів «п’ятирічок», а після них також і інших «старих» суддів, наданий безпосередньо зверху та підкріплюється сподіваннями та вимогами суспільства.

Однак тут варто сказати про те, що вирішення кадрових питань такими методами точно не змінить ситуацію у державі на краще, а швидше навпаки. У гонитві за реалізацією публічних обіцянок про безвізові режими, очищення влади та отримання траншів МВФ «для блага народу» держава може остаточно втратити довіру ( десь вже недалеко від цього) до себе зі сторони власних громадян, бізнесу та міжнародної спільноти. І про це стане зрозуміло вже дуже скоро, у першу чергу тим, хто звертатиметься до судів…

П.С. Для того аби вилікувати кашель, професійні лікарі не вирізають живу, хоча можливо і тимчасово хвору легеню, і не замінюють її іншою. Нормальний лікар намагатиметься знайтипричину хвороби та усунути саме її, а не просто відрізати пацієнту один з органів чи замінити його іншим. Так само і з судовою системою, яка потрапила у руки поганих «лікарів» і ризикує втратити залишки своєї незалежності під вивіскою реформ… А хворий пацієнт ще не усвідомлює усієї небезпеки запропонованого йому «лікування», помиляючись стосовно «добрих» намірів лікаря а також наслідків, до яких може призвести непрофесійне «лікування».

Сподіваюсь, що усі зрозуміли, що таким «пацієнтом» зараз є наша держава, а не зовсім професійні «лікарі» хочуть позбавити її життєво важливого органу - судової влади, яка поки ще зберігає ознаки незалежності та самостійності. То можливо варто усім разом спробувати цьому зарадити?

На черзі міжнародний електрошок?