Конституція проти суддів

Протягом останніх років Україна перебуває у стані перманентної судовоїреформи. На даний час вирішується питання внесення змін до Конституції України.

2 лютого 2016 року Верховна Рада України попередньо схвалилазапропонований  Президентом України законопроект про внесення змін доКонституції України       ( щодо правосуддя),  підпунктом  2 пункту 16-1розділу XV "Перехідні положення"   якого передбачається, щоз дня набрання ним чинності повноваження суддів, призначених на посаду строкомна п'ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено.
Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеномузаконом. 
У наступному пункті йдеться про те, що судді, які були обрані суддямибезстроково, продовжують здійснювати свої повноваження до звільнення або доприпинення їх повноважень з підстав, визначених Конституцією України.

Попередньо Конституційний суд України надав висновок про відповідність  цього  законопроектувимогам статей 157 і 158 Конституції України.
Однак саме на підставі цих норм більшніж тисячу суддів, які були призначені на посади вперше на основі відкритихпроцедур добору протягом 2012-2015 років, можуть  позбавити професіївзагалі  без   будь - яких об’єктивних причин.

На цей момент в судовій системі України працює більше ніж 1000 суддів, у якихще не закінчився   5 - річний термін призначення на посаду вперше.
Вони призначені у 2012-2015 роках  шляхом відкритої процедури доборувідповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якапроходила  під наглядом експертів Європейської комісії з питаньефективності правосуддя              ( CEPEJ ), представників міжнародних фондів, засобівмасової інформації. Усі ці організації  визнали, що процедура доборувідповідала законодавству України та міжнародним стандартам,  проводиласьпрозоро і справедливо.

На проведення відкритих доборів суддів та їх наступну підготовку протягомостанніх років державою було витрачено значну кількість бюджетних коштів, а сампорядок отримав схвальний висновок Європейської комісії «За демократію черезправо» (Венеціанської комісії) та експертів USAID.

На даний час будь-які зміни до спеціального Закону не вносились, а томупризначення суддів на посади відбуватиметься за  існуючою процедурою , якапередбачає тестування та іспит, проходження спеціальної підготовки та конкурс.
Це фактично означає те, що після закінчення п’ятирічного строку повноваженьусіх цих суддів повинно бути звільнено з посад. У подальшому вони на загальнихпідставах можуть повторно проходити новий конкурсний відбір на ті посади, яківони займали раніше.

Очевидно, що ця норма є дискримінаційною та несправедливою, оскількирозмежовує усіх суддів за критерієм часу призначення на посаду та ставить їх унерівне становище з іншими суддями, які були призначені на посади раніше напостійній основі, а також з майбутніми суддями.
Закріплення у Конституції України  вказаного положення  призведе допорушення  принципів юридичної визначеності та рівності однойменнихсуб’єктів у внутрішньодержавному праві. У загальному розумінні це означає те,що до рівнозначних суб’єктів не можуть застосовуватись будь-які розрізнення,винятки, обмеження чи переваги з огляду на певні їх властивості.

Як зазначається у пункті 51 Рекомендацій Кабінету Міністрів Ради Європи CM / Rec (2010)12, якщо суддю прийнято на посаду на випробувальний абофіксований термін, рішення про підтвердження або подовження такого призначеннямає прийматися лише відповідно до пункту 44, аби забезпечити дотриманняпринципу незалежності судової системи, тобто процедура безстроковогопризначення суддів має бути відома на момент їх призначення на посаду вперше тазалишатись для них незмінною.

Отже усім суддям, станом на час призначення яких діяло положення Закону прообрання їх безстроково після закінчення п’ятирічного строку повноважень,повинне однаковою мірою бути забезпечене право бути обраними безстроково.
У протилежному випадку може скластись ситуація, коли молоді судді зі значнимпозитивним досвідом роботи та хорошою репутацією будуть змушені післязакінчення строку повноважень повторно складати багатоетапні іспити тапроходити спеціальну підготовку на загальних підставах, для того щоб бутипризначеними на посади, які вони займали раніше.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13.10.1994 року № 94 (12)зазначається, що усі рішення стосовно професійної кар'єри суддів повиннімати в основі об'єктивні критерії,такі як: заслуги, кваліфікація, чесноти,здібності та результати праці. Аналогічного висновку дійшла і Венеціанськакомісія в своїй доповіді С DL - AD (2007)028 від 22 червня 2007 року,присвяченій призначенню суддів.
Крім того, у п.111 висновку Венеціанської комісії від 19.03.2012 року CDL - AD(2012)001 Щодо закону про правовий статус і винагороду суддів та закону проорганізацію та управління судами Угорщини передбачено, що при прийняттінової Конституції її перехідні положення не повинні використовуватись як спосібприпинення повноважень осіб, обраних чи призначених за раніше чинноюКонституцією.

Однак попри це, до Перехідних положень Конституції України  плануєтьсяввести  норму, яка передбачає припинення повноважень суддів, призначенихза нормами  поки що  чинної  Конституції України.  
Це питання   не було належним чином досліджене  Венеціанськоюкомісією під час надання Висновку щодо законопроекту про внесення змін доКонституції України ( щодо правосуддя).  Не   звернув на цеувагу і  Конституційний  Суд  України під час розгляду питання  про відповідність законопроекту вимогам статей 157 і 158 КонституціїУкраїни.

У той же час наявність проблеми подальшого продовження повноважень суддів,призначених на посади вперше, повністю  замовчується,  механізмреалізації Перехідних положень Конституції через норми Закону України «Просудоустрій і статус суддів» не розроблений, а сама прогалина Закону не єпредметом широкого обговорення та глибокого аналізу.

На цей момент  не існує  будь-яких об'єктивних підстав  для автоматичного звільнення  суддів.  Про це свідчать не лишестатистичні показники діяльності судових органів, але і дані соціологічнихдосліджень, проведених на території України, які демонструють високий рівеньдовіри до судової влади  у порівнянні з органами виконавчої та законодавчоївлади, іншими правоохоронними органами.
Тому подальше намагання  прийняти  зазначену поправку доКонституції  можна розцінити  саме  як  цілеспрямовану політичнообумовлену діяльність, а не об'єктивну необхідність, пов'язану з оновленням суддівського корпусу. 
  
Результатом  цієї частини  реформи беззаперечно стане  обмеження доступудо правосуддя, неможливість громадянам та іншим особам захистити порушені правав судах, погіршення якості розгляду справ через відсутність належної кількостісуддів, збільшення кількості нерозглянутих справ, порушення розумних строківрозгляду справ, та у зв'язку з цим посилення тиску на судові органи тапослаблення гарантій незалежності судової влади.

Саме такі,  цілком очевидні  наслідки  викликають серйозне  занепокоєння не лише  представників суддівської громадськості, але і простих громадян, оскількиможуть призвести до  прямого порушення  взятих на себе  державоюміжнародних зобов’язань,  а також права  громадян  надоступний  та  справедливий  суд.