Чи обов’язково надавати обвинувальний акт стороні захисту?

Обвинувальний акт є одним із найважливіших процесуальних документів у кримінальному процесі. Закон чітко встановлює обов’язок прокурора надати копію цього документа підозрюваному та захиснику одночасно з переданням до суду. В цій статті пропонуємо з’ясувати, чим обумовлена важливість цієї процесуальної дії, та які можуть бути наслідки порушення прокурором свого обов’язку.

Що в теорії?
Пунктом 3 ч. 4 ст. 291 КПК України визначено, що до обвинувального акта додається розписка підозрюваного про отримання його копії. За ч. 1 ст. 293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати його копію підозрюваному, його захиснику.

Наведені положення процесуального закону корелюються із вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права обвинуваченого: 

• бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для особи мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти такої особи;

• мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Ключова мета цієї процесуальної дії – офіційно повідомити особі суть обвинувачення, кваліфікацію вчиненого та інші обставини, які є важливими для подальшої підготовки захисту в суді. Невручення особі документа з офіційним обвинуваченням фактично робить неможливим реалізацію права на захист. До того ж в такий спосіб затягується розгляд справи в суді, оскільки перше підготовче судове засідання не може бути проведене без обізнаності особи щодо суті пред’явленого обвинувачення.

Що на практиці?
В ситуації, коли підозрюваний та захисник отримують копію обвинувального акта, складають відповідні розписки, жодних проблем не виникає. Розглянемо інші випадки.

(1) Підозрюваний та захисник ухиляються від явки для отримання копії обвинувального акта або ж відмовляються його отримати.

Зазвичай у такому випадку копію обвинувального акта надсилають засобами поштового зв’язку і надають суду поштові документи (накладна, опис вкладення у цінний лист тощо). Також останнім часом набуває популярності надсилання фото обвинувального акта на електронну пошту та в месенджери.

Тут слід зазначити, що процесуальний закон встановлює обов’язок прокурора саме надати копію обвинувального акта, тобто фізично вручити та отримати відповідну розписку. Інший порядок може розглядатися як порушення належної правової процедури, що визначається одним із завдань кримінального провадження згідно зі ст. 2 КПК України. Також варто не забувати й про вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України: «Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Проте об’єктивні перешкоди виконати обов’язок з надання копії обвинувального акта не можуть бути перешкодою для початку судового провадження. Така позиція представлена в багатьох судових рішеннях. Наприклад, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.07.2022 у справі № 752/21542/20 відмовлено у клопотанні захисника про повернення обвинувального акта з таких мотивів: «… у разі відмови підозрюваного та захисника отримати копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, направлення їх засобами поштового зв'язку не є порушенням вимог кримінального процесуального закону та не може бути підставою для повернення судом першої інстанції обвинувального акта прокурору для усунення недоліків».

На мою думку, надсилання копії обвинувального акта засобами поштового та іншого зв’язку може бути прийнятним лише у випадку доведення прокурором обставин, які об’єктивно перешкоджали виконати свій обов’язок у спосіб, що визначений КПК України. Якщо ж такі обставини не доведені, суд має право повернути обвинувальний акт.

(2) Прокурор прямо ігнорує свій обов’язок, не намагається надати копію обвинувального акта стороні захисту та надсилає його засобами поштового зв’язку.

На перший погляд, мова йде про очевидне порушення вимог КПК України та за таке порушення мають наставати негативні для сторони обвинувачення процесуальні наслідки. Скажімо, повернення обвинувального акта, але суди не завжди погоджуються із позицією сторони захисту та фактично намагаються виправити помилки прокурора.

Приклад з власної практики: про наявність обвинувального акта стало відомо під час моніторингу вебсайту «Судова влада». В підготовчому судовому засіданні з’ясувалось, що копія обвинувального акта надіслана на поштові адреси підозрюваного та захисника. Водночас будь-яких дій для надання копії обвинувального акта стороні захисту особисто прокурор не здійснив. Слід зауважити, що в цьому кримінальному провадженні підозрюваний та захисники постійно контактували як зі слідчим, так і з прокурором, на всі слідчі та процесуальні дії з’являлися за першим телефонним викликом, а тому жодних проблем вручити копію обвинувального акта не було.

В результаті суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта, але оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні та зобов’язав прокурора вручити стороні захисту копію обвинувального акта.

Чи були в описаній вище ситуації підстави для повернення обвинувального акта? Вважаю, що так. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Вимоги до обвинувального акта закріплені у ст. 291 КПК України і складаються з декількох частин:

• вимоги до суб’єкта складення, підписання та затвердження;

• вимоги до змісту;

• вимоги до додатків.

Розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта є обов’язковим додатком, а тому недолучення цього документа є порушенням вимог КПК України та, відповідно, підставою для повернення обвинувального акта.

В судовій практиці існує й інший підхід щодо можливості усунення такого недоліку як ненадання копії обвинувального акта стороні захисту безпосередньо під час підготовчого судового засідання (наприклад, захист може ознайомитися із матеріалами справи). На мою думку, такий підхід формує негативні тенденції в роботі прокурорів, оскільки невиконання свого обов’язку фактично не має жодних наслідків.

Висновки
Надання стороні захисту копії обвинувального акта є обов’язком прокурора. Суди повинні реагувати на порушення цього обов’язку та в кожному окремому випадку встановлювати обставини такого порушення. Формальні дії з надсилання копії обвинувального акта засобами поштового зв’язку не можуть прийматися судом як належна правова процедура. Переконаний, що в таких ситуаціях суди повинні повертати обвинувальні акти і таким чином дисциплінувати сторону обвинувачення дотримуватися вимог процесуального закону.

Своєю чергою захисники повинні не залишати без уваги порушення вимог КПК України та займати активну позицію в підготовчому судовому засіданні. Водночас, якщо суд вже на цій стадії намагається «закрити очі» на процесуальні порушення прокурора, варто задуматися про відвід, адже такі дії викликають сумніви у неупередженості конкретного судді.