Заява
про злочин
Згідно ст.ст. 13,14 Конституції України (земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси тощо) є об'єктами права власності Українського народу.
З першого речення преамбули Конституції «Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей» виходить, що український народ складається з громадян України. Отже, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси тощо є спільною власністю всіх громадян України.
Згідно даних Держкомстату України на 1 лютого 2014 року чисельність населення України - 45 410 071 громадян. Тобто, кожен громадянин України має 1/45 410 071 частину від усієї власності Українського народу.
Скільки оцінюється власність Українського народу я даних не знайшов, проте цей показник не суттєво відрізняється від вартості національного багатства, яке оцінюється багатьма фахівцями, зокрема Інститутом економіки і прогнозування НАН України, в 2 трлн., доларів США. Або 42,62 тис. дол., на одного громадянина.
Якщо хтось скаже, що це не виділена в натурі частка, то я скажу, що вона мала б в такому разі, працювати на економіку країни, разом з частками інших співгромадян, передусім в соціальній сфері, а саме забезпечувала б реалізацію конституційних норм щодо безкоштовної освіти, медицини тощо. Проте, Конституція України щодо прав та гарантій громадян ніколи не виконувалася, а політики постійно говорять нам, що норми Конституції України мають декларативний характер, позаяк не забезпечені відповідним фінансуванням.
Проте, з наведеного вище видно, що це далеко не так. В Українського народу є власність, співвласниками цієї власності є громадяни України, і їхня власність мала б працювати в інтересах власників – громадян України.
То де вона? Де моя 1/45 410 071 частина власності Українського народу, частина національного багатства? Чому вона не працює на мене? Чому частки інших громадян не працюють на них?
Тому що вкрадено. Вкрадено через приХватизацію олігархами та приХватизаторами, які «за копійку» поскуповували те, що належить мені й іншим громадянам, діючи відповідно до злочинних схем, в обхід Конституції України.
До того ж, юридичний аналіз законодавства від 1990 року до цього часу показує:
- виключними власниками національного багатства, що було загальнонародною (державною власністю) за ст.10 Конституції УРСР станом на 1990 р. (на момент проголошення Декларації про державний суверенітет), були 52 млн. українців. До речі, нас 45 (а то й вже 37 мільйонів саме через те, що ця власність не працювала на загальний добробут народу у соціальній сфері економіки, народ України вимирає і виїжджає по закордонах у пошуках кращої долі;
- 24 жовтня 1990 року ЗАКОНОМ УРСР “Про зміни і доповнення до Конституції (Основного Закону) Української РСР" N 404-XII було зупинено дію ст.10 Конституції УРСР про загальнонародну (державну) власність до набрання чинності нової Конституції (тобто до 13.07.1996 року);
- стаття 170 Конституції УРСР встановлювала: "Всі закони та інші акти державних органів України видаються на основі і відповідно до цієї Конституції;
Тому з 24.10.1990 року і до 14.07.1996 року всі закони про приватизацію у відсутність норм Конституціїи - ФІКТИВНІ, так само, як і сама псевдо-приватизація.
13.07.1996 року громадяни України, як і я, який на той час саме демобілізувався з лав української армії, повинні були прокинутися заможними людьми, громадянами - власниками землі та її надр тощо (ст. 13-14 Конституції України) та власниками майна територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а саме: рухомого, нерухомого майна, місцевих бюджетів, землі тощо (за ст. 140-143 Конституції України). Цього не відбулося. І не відбулося аж до цього часу. А тому, є нагальна потреба відновити конституційний лад у державі Україна.
Що робить теперішня влада? А мені, як і решті громадян України, в чергову скруту, кризу говорять «затягувати пояси» і в чергове за рахунок простих громадян приготувалася, виправляти кризове становище. Іншими словами: бідний – живи бідніше, багатий злочинець – продовжуй багатіти. При цьому, власність протиправно вилучена в Українського народу - громадян України, нам не повертається. Всі хто грабував Україну лишилися непокараними, їх майно не конфісковане.
І головне, шукати цих грабіжників не важко, вони систематично красуються у різного ґатунку глянцевих журналах, на зразок Форбс, змагаючись у рейтингах самих багатих українців і не тільки. Тому я, вважаю, що по відношенню до мене, як і по відношенню до інших громадян України, вчинено злочин – мене протиправно позбавлено моєї 1/45 410 071 частини власності, що становить приблизно 42,62 тис. дол., яка б мала працювати на мене, передусім у соціальній сфері на забезпечення високого рівня добробуту мене та інших громадян України. Це мало наслідком погіршення рівня життя громадян України, спричинило та спричиняє їх вимирання та намагання шукати кращої долі по всьому світу.
Враховуючи вказане та керуючись КПК України, ст. 214 КПК України
ПРОШУ:
внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування щодо протиправного привласнення моєї 1/45 410 071 частини з власності Українського народу, що становить приблизно 42,62 тис. дол., яка б мала працювати на мене, передусім у соціальній сфері економіки задля забезпечення високого рівня добробуту громадянина, так само як і частки інших співвласників власності Українського народу – громадян України – на забезпечення достойного рівня їх життя; і що мало наслідком погіршення рівня життя громадян України, спричинило та спричиняє їх вимирання;
за наслідками кримінального провадження повернути мені та решті громадян власність Українського народу.
про прийняте рішення повідомити письмово поштою.
04.04.2014 року громадянин Кізіма І.В.
Висловлюю величезнуподяку Риммі Білоцерківській та її команді, оскільки саме їх напрацювання допомогли у написанніцієї заяви.
