Новації військового обліку в дії: що слід мати на увазі роботодавцю та призовнику?

Другий рік в Україні діє воєнний стан і триває загальна мобілізація. «Мобілізаційний план, який діє з моменту оголошення воєнного стану, ще не завершений, існують організаційні питання, які повинні перетворити паперову мішанину на цифровізований продукт», заявив в інтерв'ю ЛІГА.net міністр оборони Олексій Резніков. Отже, принципових змін тут не очікуємо: мобілізації підлягають ті військово­службовці та військовозобов’язані особи, спеціальності яких, за рішенням Генштабу і командування ЗСУ, наразі потребує сектор безпеки й оборони України, оскільки необхідно поповнювати особовий склад для освоєння нової західної техніки, проведення ротації та створення резерву.

З 05.01.2023 року діє новий Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, що прийнята замість Постанови КМУ № 921 від 07.12.2016.

Метою ведення військового обліку (далі - ВО) є визначення мобілізаційного ресурсу і його накопичення для комплектації ЗСУ. Для реалізації ВО створений Єдиний державний реєстр. 

Взяттю на персональний військовий облік підлягають громадяни України з числа:

- призовників у віці від 16 (у рік досягнення 17-річного віку) до 27 років;

- військовозобов’язаних та резервістів, які не досягли граничного віку перебування у запасі, у тому числі жінок, які мають медичну або фармацевтичну спеціальність, а також за власним бажанням жінок, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, перелік яких затверджений Міноборони (П. 21 Порядку No 1487).

Правові засади призову на військову службу під час мобілізації

У силу ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до законів України від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ «Про військовий обов’язок і військову службу» (далі — Закон № 2232) та від 21.10.1993 р. № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі — Закон № 3543).

Мобілізація — комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (ст. 1 Закону № 3543).

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров’я і віком, а жіночої статі — також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов’язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов’язок у запасі відповідно до законодавства (ст. 17 Закону України «Про оборону України»).

Військовий обов’язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та включає:

- підготовку громадян до військової служби;
- приписку до призовних дільниць;
- прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
- проходження військової служби;
- виконання військового обов’язку в запасі;
- проходження служби у військовому резерві;
- дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 щодо військового обов’язку громадяни України поділяються на такі категорії:

Оповіщення громадян про виклик до Територіальних центрів комплектування та соцпідтримки (далі — ТЦК) оформлюється у вигляді повісток, що мають містити:

- повне ім’я та прізвище;
- рік народження, адресу;
- вид повістки;
- місце працевлаштування;
- час та адресу, коли та куди слід з’явитися після вручення;
- назву органу, печатку, підпис, прізвище, ім’я та по батькові керівника військкомату (ТЦК).

Отже, повістка, форма якої визначена Порядком № 1487, є засобом інформування військовозобов’язаної особи для її прибуття на вказану дату до ТЦК і не може бути оскаржена в будь-якому суді, оскільки цей документ є лише засобом оповіщення особи про необхідність виконати військовий обов’язок відповідно до закону. Така правова позиція визначена в постанові Верховного Суду від 8 вересня 2022 р. у справі № 300/1263/22. 

Види військового обліку на підприємстві

За призначенням ВО поділяється на спеціальний ВО (список осіб, що є військовозобов’язаними, заброньованими за державними органами чи підприємствами в період дії ВС) та загальний ВО, де знаходиться решта військовозобов’язаних.

Види ВО визначені у ст. 34 Закону №2232, він поділяється на облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації – на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний, а саме:

- персонально-якісний (особи за призовом та військовозобов’язані) – ведеться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК);

- персонально-первинний – ведуть за місцем перебування осіб за призовом та тих, котрі є військовозобов’язаними, органи місцевого врядування у тих місцях, де відсутні ТЦК;

- персональний – здійснюється навчальними закладами та підприємствами за місцем навчання/праці військовозобов’язаного.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов’язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки.

Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов’язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи (служби) або навчання та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. (п. 16 Порядку 1487).

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

ВО щодо конкретної фізособи ведеться за трьома місцями:     

- Реєстрації ФО;
- Проживання ФО;
- Роботи (навчання) ФО (це головне місце реєстрації працюючого).

Особи, які підлягають військовому обліку

ВО підлягають особи за призовом (від 17-27 років), приписані до призовної ділянки; особи, що є військовозобов’язаними (знаходяться у запасі для укомплектування ЗСУ) в особливий період (ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу №2232-ХІІ). Граничний вік установлюється ст. 28 Закону №2232. Резервісти – це особи, що проходять службу у резерві і котрі призначаються для комплектації в особливий період (абз. 6 ч. 9 ст. 1, ст. 33 Закону №2232). 

Що стосується жінок, які є військовозобов’язаними, то їх взяття на ВО постановлюється після визначення їх придатності до проходження служби, внесення їх особистих даних у Єдиний держреєстр із наступним оформлення відповідних документів. Жінки, які мають освіту за медичним чи фармацевтичним фахом і не стоять на обліку у територіальних центрах комплектувань чи не одержували ВО документи до затвердження даного Порядку 1487, можуть прийматися на роботу в якості невійськовозобов’язаних до кінця 2026 року.

Військовий облік на підприємстві ведеться щодо усіх працівників (військовозобов’язаних, резервістів, призовників) як за безстроковим трудових договором, так і строковим трудовим договором (незалежно від строку його дії) - ні Закон No 2232, ні Порядок No 1487 не відокремлюють працівників, які працюють на умовах сумісництва. Тому необхідно вести військовий облік і щодо працівників за основним місцем роботи, і за сумісництвом та включати працівників-сумісників до Списків персонального військового обліку (додаток 5 до Порядку No 1487).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є:

• для призовників – посвідчення про приписку до призовної дільниці;

• для військовозобов’язаних – військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного;

• для резервістів – військовий квиток.

Інформація про прийняття на роботу (навчання), звільнення з роботи, завершення навчання (відрахування із закладу освіти) надсилається до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки повідомлень про зміну облікових даних призовників, військовозобов’язаних та резервістів у 7-денний строк з дня видання наказу про прийняття на роботу, звільнення з роботи. Зміни щодо прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), реквізитів паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання, адреси місця фактичного проживання, сімейного стану, освіти, місця роботи і посади - щомісяця до 5 числа після місяця, в якому було подані документи про зміни.

Хто веде ВО?

Персональний облік призовників, військовозобов’язаних і резервістів передбачає облік відомостей щодо відповідних осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників підприємств незалежно від підпорядкування і форм власності (ч. 5 ст. 34 Закону № 2232, п. 1 Порядку № 1487). Службовий документ, що підприємство отримало або створило, зокрема для внутрішнього користування, вважають унесеним до документаційного фонду з моменту, коли його зареєструють.  

Реєстрація полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою підприємством реєстраційною формою, яким фіксують факт створення, відправлення або одержання документа. 

Облік ведуть держоргани, посадові особи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування й форм власності, тобто — юридичні особи. На фізичних осіб-підприємців і незалежних професіоналів, як і на представництва іноземних компаній законодавством такий обов’язок не покладено. Також не ведеться ВО для громадян, з якими укладений договір ЦПХ (лист Міноборони №321/7065).

Водночас Міністерство оборони України, посилаючись на ч. 5 ст. 34 Закону №2232, вважає, що реалізація персонального обліку осіб-військовозобов’язаних за їх робочим місцем покладена і на підприємців. Але адміністративна відповідальність даних фізосіб за ненадання у ТЦК персональних списків працівників, що підлягають приписці до призовної дільниці; приймання на роботу робітників, що не стоять на ВО; несповіщення стосовно виклику співробітника у ТЦК, не передбачена. Тобто, ведення ФОПом ВО віднесено на його розсуд, проте у разі відсутності ВО на підприємстві ФОПа навряд чи сприятиме позитивному розгляду його заявки на бронювання своїх працівників.

Число осіб, що є відповідальними за ведення ВО у держорганах, визначається в залежності від кількості осіб-призовників і тих, що є військовозобов’язаними на ВО: 500-1000 – один відповідальний; 1000-2000 – два відповідальних (кожна наступна 1000 – одна додаткова керівна особа). На підприємствах та у навчальних закладах число відповідальних за ведення ВО також залежить від кількості на ВО осіб, що є військовозобов’язаними: 500-2000 – один відповідальний; 2000-4000 – два відповідальних; 4000-7000 – троє відповідальних (кожні 3000 – плюс одна додаткова особа).

Якщо на ВО у держустановах і на підприємствах знаходиться менше 500 осіб, обов'язки з приводу ведення ВО покладені на посадовця відділу кадрового обліку. Такій особі установлюється доплата розміром до 50% окладу. Проте, таку доплату можна встановити в разі, якщо відповідні додаткові обов'язки кадровика не були передбачені його посадовою інструкцією.

Підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, здійснюється на договірних засадах закладами освіти, що провадять освітню діяльність з підвищення кваліфікації працівників та мають ліцензії на відповідну діяльність за програмами підготовки.

Заклади освіти, що провадять освітню діяльність з підвищення кваліфікації працівників та мають ліцензії на відповідну діяльність, кожні два роки погоджують з Генеральним штабом Збройних Сил програми підготовки.

Планується, що згодом Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів інтегруватиме дані від РАГСів, поліції, судових та інших правоохоронних органів, навчальних закладів тощо. Також заплановані зміни до форми повідомлення про прийняття працівника на роботу, яке подається до ДПС – це звільнить роботодавців від необхідності окремо повідомляти ТЦК про прийняття на роботу призовників, військовозобов’язаних та резервістів

Організація військового обліку на підприємстві  

Організація ВО покладена на роботодавця, робітники служби персоналу якого зобов'язані вести цей процес.

Взяття громадян на персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки.

У разі прийняття на роботу (навчання) призовників, військовозобов’язаних або резервістів інформація про них у п’ятиденний строк вноситься до списків персонального військового обліку та відомості оперативного обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати:

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу,

• трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування,

• документи про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я,

• відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є:

• для призовників – посвідчення про приписку до призовної дільниці;

• для військовозобов’язаних – військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного;

• для резервістів – військовий квиток.      

На підпиємстві повинен бути Журнал обліку результату перевірок стану ВО. У журнал вносять записи стосовно перевірок і звірення даних. Його ведуть до завершення, після чого він зберігається впродовж семи років.

Також підприємство має створювати план заходів з ВО наприкінці кожного року на наступний із конкретизацією заходів та термінів їх виконання. Дані документи підлягають перевіркам.

З метою ведення персонального військового обліку підприємства здійснюють періодичне звіряння списків персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах. Не рідше одного разу на рік проводять звіряння даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки, в яких вони перебувають на військовому обліку.

Ведення військового обліку на підприємстві передбачає надання гарантій його співробітникам:  так, резервістам гарантоване збереження робочого місця та зарплати за головним місцем роботи, коли співробітника призвали в особливий період (за ст. 119 КЗпП); на робітників, що призвані на службу у такий період, поширюються гарантії збереження робочого місця при звільненні співробітників через зміни в компанії. Такі права у них є впродовж 2 років із дня звільнення зі служби (за ст. 42 КЗпП); для тих осіб, що були звільнені з військової служби, установлені додаткові квоти у сприянні при влаштуванні на роботу. У цю категорію входить молодь, а саме резервісти, котрі впродовж 6 місяців після завершення служби вперше приймаються на робоче місце (п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону №5067-VІ «Про зайнятість населення»).

Ведення військового обліку: перевірки

Генштабом ЗСУ доводиться інформація у штаби оперативних командувань стосовно планів перевірок стану ВО на підприємствах та установах.  Перевірка державних органів і підприємств, які знаходяться на підвідомчій території, проводиться ТЦК згідно із затвердженими ними планами. 

При перевірці установ і підприємств перевіряються: накази керівництва стосовно призначень відповідальних людей за ведення ВО і їх посадових інструкцій; журнали ВО та відповідна документація; штатні розписи; накази керівництва стосовно прийому на роботу чи звільнення з неї військовозобов’язаних осіб; розпорядча документація; картотека особових карток робітників та держслужбовців; службове листування із ТЦК; плани і звіти; документи з опрацьовування пропозицій щодо посад, які підлягають бронюванню; посадовий перелік осіб, що належать бронюванню під час мобілізації; посвідчення щодо відстрочки від служби у період оголошеної мобілізації; дані про кількість військовозобов’язаних, котрі заброньовані (спеціальний перелік); обліковий журнал результату перевірки стану ВО і звірення даних; розписки стосовно одержання ВО документів; загальний перелік осіб за призовом та військовозобов’язаних та інша документація.

Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуванняя військово-облікових документів чи втрату їх з необережності.

КУпАП не передбачено спеціального штрафу за не ведення військового обліку. Проте відсутність військового обліку на підприємстві або ведення його з помилками може розглядатися як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 210-1 КУпАП), що тягне за собою штраф у розмірі від 200 до 300 НМДГ (від 3400 до 5100 грн), який накладається на посадову особу, відповідальну за ВО.

Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період – штраф від 300 до 500 НМГД (від 5100 до 8500 грн.).

Від імені ТЦК розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.