КОНСТИТУЦІЙНЕПОДАННЯ
щодоневідповідності Конституції України (неконституційності) Закону України «Програничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних таадміністративних справах»
Відповіднодо статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Стаття 55 Конституції України гарантуєкожному право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державноївлади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Загальноюдекларацією прав людини 1948 року встановлено, що кожна людина має право наефективне поновлення в правах компетентними національними судами. Відповідно достатті 13 У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття13) теж мова йде саме про ефективний засіб юридичного захисту.
Такимчином, реалізація гарантованого статтею 55 Конституції права на судовий захистможлива лише за умови забезпечення саме ефективного судового захиступрав і свобод людини і громадянина. Такий висновок відповідає і правовійпозиції Конституційного Суду України, висловленій у Рішенні № 3-рп/2003 від30.01.2003р., де було вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається такимлише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективнепоновлення в правах.
Суттєвий вплив на ефективність судовогозахисту прав і свобод громадян, а також і юридичних осіб має розподіл судовихвитрат, зокрема, витрат на правову допомогу. Процесуальні закони України відносять витрати на правову допомогу досудових витрат, що підлягають розподілу відповідно до результатів процесу. Такийпідхід є абсолютно справедливим, адже сторона, змушена звернутися за судовимзахистом своїх законних прав та інтересів, апріорі потрапляє у програшнестановище. Позивач має витрачати час і кошти на підготовку і подання позову, атакож власне на судовий процес. Тобто на дії, які не потрібно було б вчиняти,якби законні права та інтереси позивача не були порушені іншою стороною.Аналогічно особа, до якої пред’являється необґрунтований позов, змушенавитрачатися на юридичні послуги саме внаслідок дій опонента.
Тобто, витрати направову допомогу у судовому процесі фактично являють собою матеріальнушкоду, що завдається стороні, позиція якої є правомірною (а це з’ясовуєтьсялише по завершенні процесу). Саме тому ці витрати підлягають справедливомувідшкодуванню. Адже у випадку, коли обумовлені необхідністю участі у судовомупроцесі витрати сторони, дії якої визнані правомірними, залишатьсяневідшкодованими, конституційне право на судовий захист в жодному разі не можнавважати належним чином реалізованим, а сам судовий захист порушеного права неможна визнати ефективним.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 84 Цивільногопроцесуального кодексу України «Витрати, пов'язані з оплатою правової допомогиадвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадківнадання безоплатної правової допомоги.
Граничний розмір компенсації витрат направову допомогу встановлюється законом».
Аналогічну норму містить і стаття 90Кодексу адміністративного судочинства, відповідно до якої «Витрати, пов'язані зоплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надаютьправову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків наданнябезоплатної правової допомоги, передбачених законом.
У разі звільнення сторони від оплатинадання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються зарахунок Державного бюджету України.
Граничний розмір компенсації витрат направову допомогу встановлюється законом».
Відповідно до приписів процесуальногозаконодавства 20 грудня 2011 року Верховною Радою України було прийнято ЗаконУкраїни «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільнихта адміністративних справах» № 4191-VI (офіційне опублікування: Голос України,2012, 01, 11.01.2012 № 3; Урядовий кур'єр, 2012, 01, 19.01.2012 № 10; Офіційнийвісник України, 2012, № 3 (20.01.2012), ст. 71).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про граничнийрозмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративнихсправах» «Розмір компенсації витрат направову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачуєтьсястороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктомвладних повноважень, не може перевищувати40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячномурозмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовомузасіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданнямта під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається увідповідному судовому рішенні».
Відповідно до статті 2 «У разі якщосторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат направову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користьякої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, урозмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітноїплати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правовудопомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій позасудовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, щовизначається у відповідному судовому рішенні.
Компенсація витрат на правову допомогувиплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбаченихДержавній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевимизагальними та місцевими адміністративними судами».
КонституційнийСуд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частиниРішення від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 зазначив, що верховенство прававимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність,зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеямисоціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Нижчебуде доведено, що Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат направову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року №4191-VI має бути визнаний неконституційним, оскільки не відповідає КонституціїУкраїни, а саме частині першій статті 8, частинам другій та третій статті 22,частині першій та другій статті 55, частині першій статті 59 Конституції України.
Норми Закону України «Про граничнийрозмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративнихсправах» від 20.12.2011 року № 4191-VI містять два обмеження:
1) безпосереднє обмеження розміру компенсації витрат на правову допомогу;
2) перелік конкретних процесуальних дій, а отже івиди правової допомоги, витрати на здійснення яких підлягають компенсації.
Встановленняграничного рівня розміру компенсації витрат на правову допомогу
Конституційний Суд України у своємурішенні від 11 березня 2010 року у справі N 8-рп/2010 зазначив таке:«Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположнихсвобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд йогосправи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленимзаконом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеруабо встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінальногообвинувачення.
Конституційний Суд України наголошував:"Правосуддя за своєю суттювизнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості ізабезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією правлюдини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновленняв правах компетентними національними судами у випадках порушення її основнихправ, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також уМіжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенціїпро захист прав людини та основних свобод (стаття 13)" (абзац десятийпункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003)».
Отже, необхідними передумовами длявизнання правосуддя таким є відповідність вимогам справедливості тазабезпечення ефективного поновлення в правах.
Безумовно, відповідає принципусправедливості відшкодування за рахунок правопорушника фактичних витрат направову допомогу особи, права якої булипорушені, а згодом відновлені відповідно до судового рішення. Також ефективнепоновлення в правах означеної особи можливе лише у випадку повної компенсаціїособі розумно необхідних витрат на правову допомогу.
Разом із тим, встановлення граничногорозміру компенсації витрат на правову допомогу, що на даний момент відповіднодо встановленого статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на2012 рік» розміру мінімальної заробітної плати, складає 429 гривень 20 копійокза годину роботи особи, яка надавала правову допомогу, не може гарантуватиефективного поновлення прав, тим більше, не відповідає вимогам справедливості.
Ігор Головань у своїй статті «Зв'язоксправедливого розподілу витрат на правову допомогу та ефективності реалізаціїправа на судовий захист» («Підприємництво, господарство, право», № 6 (174),2010; копія додається) із посиланням на «KyivPost» наводить дані про вартістьгодини роботи спеціалістів провідних юридичних фірм, що у кризовому 2009 роціскладала від 500,00 гривень до 4 500,00 гривень.
Справедливе правосуддя в Україні таефективне поновлення в правах особи, що виграла судовий процес можливе лише увипадку встановлення належного граничного рівня компенсації витрат на правовудопомогу (співрозмірного із вартістю години роботи українського адвоката).
Відповідно до ст. 59 Конституції України«Кожен має право на правову допомогу.У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїхправ.
Для забезпечення права на захист відобвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та іншихдержавних органах в Україні діє адвокатура».
Згідно із статтею 22 Конституції України«Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не євичерпними.
Конституційні права і свободигарантуються і не можуть бути скасовані.
Приприйнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаєтьсязвуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ».
Згідно із п. 3.2. рішення КонституційногоСуду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009 у справі законституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодоофіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про правона правову допомогу) «Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом,обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовіві звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах таінших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єктанадання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.При цьому у передбачених законом випадках, зокрема для захисту прав і свободдітей, неповнолітніх батьків та для захисту від обвинувачення, відповіднідержавні органи, їх посадові та службові особи під час здійснення своїхповноважень зобов'язані забезпечити надання зазначеним особам необхідноїправової допомоги.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожноїособи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особиз іншими суб'єктами права».
Яскравим прикладом порушення права направову допомогу є так звані «соціальні» справи, в тому числі справи «дітейвійни»: через обмеження розміру компенсації витрат на правову допомогу тисячігромадян позбавлені можливості звернутися до юриста чи адвоката належного рівня.Встановлення граничного розміру компенсації витрат (особливо у наявномурозмірі) безумовно звужує обсяг права кожного громадянина на правову допомогу,оскільки повне поновлення прав особи внаслідок судового розгляду може відбутисяі за таких умов, але при цьому особа буде обмежена у виборі особи, щонадаватиме їй правову допомогу та в обсязі такої допомоги.
Отже, норми статей 1 та 2 Закону України««Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних таадміністративних справах» є такими, що не відповідають Конституції України, асаме частинам другій та третій статті 22 Конституції України, частині першійстатті 59 Конституції України.
Відповідно до частини третьої статті 129Конституції України «Основними засадами судочинства є:
1) законність;
2) рівність усіх учасників судовогопроцесу перед законом і судом;
3) забезпечення доведеності вини;
4) змагальність сторін та свобода внаданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) підтримання державного обвинувачення всуді прокурором;
6) забезпечення обвинуваченому права назахист;
7) гласність судового процесу та йогоповне фіксування технічними засобами;
8) забезпечення апеляційного такасаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
9) обов'язковість рішень суду».
На нашу думку, встановлення граничнихрозмірів компенсації витрат на правову допомогу також не відповідає положеннямпунктів 2 та 4 частини третьої статті 129 Конституції України, оскільки ставитьпід сумнів рівність та змагальність, наприклад, позивача та відповідача уцивільному процесі у випадку, коли позивач не має змоги обрати для наданняправової допомоги особу, що відповідає усім його критеріям, оскільки вартістьгодини роботи цього спеціаліста не співрозмірна з граничним рівнем витрат направову допомогу відповідно до законодавства у той час, як відповідач (можливо,правопорушник) обрав особу, що надає правову допомогу саме ту, саме за тимикритеріями, що його влаштовують.
Таким чином, на нашу думку, встановленняграничних розмірів компенсації витрат на правову допомогу у розмірі, нижчомуніж реальні гонорари осіб, що надають в Україні правову допомогу, також невідповідає положенням пунктів 2 та 4частини третьої статті 129 Конституції України
Встановленняпереліку процесуальних дій, витрати на які мають бути компенсовані
Слід зазначити, що відповідно допреамбули Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правовудопомогу у цивільних та адміністративних справах «Цей Закон встановлює граничнийрозмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судамицивільних та адміністративних справ». Саме це є завданням цього закону йвідповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України та Кодексуадміністративного судочинства України, але при прийнятті означеного закону буливстановлені додаткові обмеження, про які нижче.
Отже, відповідно до статей 1 та 2 ЗаконуУкраїни «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу уцивільних та адміністративних справах» особа має право на компенсацію витрат направову допомогу у таких випадках:
1) особа, що надає правову допомогу, брала участь усудовому засіданні;
2) особа, що надає правову допомогу, вчиняла окреміпроцесуальні дії поза засіданням дій поза судовим засіданням;
3) особа, що надає правову допомогу, знайомилася ізматеріалами справи у суді.
Таким чином законодавець обмежує наданняправової допомоги лише процесуальними діями, що вчиняються виключно увідповідності до приписів Цивільного процесуального кодексу України чи Кодексуадміністративного судочинства України. Разом із тим, відповідно до означеноговище рішення Конституційного Суду України «Правова допомога єбагатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації,роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійсненняпредставництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист відобвинувачення тощо». Безумовно, у даному випадку слід звернути увагу на те,що закон присвячений компенсації витрат на правову допомогу саме у цивільнихта адміністративних справах, але акцентуємо увагу Високого Суду на тому,що існують види правової допомоги, що не передбачені Цивільним процесуальнимкодексом України чи Кодексом адміністративного судочинства України, аленеобхідні особі для ефективного поновлення в правах за наслідками судовогорозгляду.
Задля ілюстрації доцільно звернутися достатті 5 Закону України «Про адвокатуру», що визначає навіть не вичерпнийперелік видів адвокатської діяльності (у даному випадку умовно можна ототожнитиіз діяльністю з надання правової допомоги): «Адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства;складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчуютькопії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництвовсуді, інших державних органах передгромадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам,установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької тазовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують своїобов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесідізнання та попереднього слідства.
Адвокат може здійснювати й інші видиюридичної допомоги, передбачені законодавством».
Обмеження переліку видів правовоїдопомоги, оплата яких має бути компенсована особі, не відповідає світовійпрактиці регулювання подібних відносин. Так, за правилами («Стандартизатвердження судом гонорару адвоката») штату Техас (США) гонорар, що може/маєбути компенсований включає не тільки той час, що витрачений адвокатом напредставництво безпосередньо в суді, але зокрема і на таке: підготовкадокументів, шлях у дорозі, правові дослідження, - крім того, компенсуються фактичнівитрати, зокрема на копіювання, та інше (http://www.co.travis.tx.us/probate/pdfs/attorneyfees.pdf).
У тексті статті 5 Закону України «Проадвокатуру» курсивом позначено ті види правової допомоги, які відсутні упереліку, що наведений у Законі України «Про граничний розмір компенсаціївитрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», але можливістькомпенсації витрат на них безумовно сприятиме справедливому судовому розглядута ефективному поновленню особи в правах, незалежно від того, чи розглядаєтьсясправа у цивільному процесі чи відповідно до Кодексу адміністративногосудочинства.
Таким чином, на нашу думку, встановленняобмеженого переліку видів правової допомоги, витрати на які мають бутикомпенсовані, не відповідає принципу верховенства права та суперечить частиніпершій статті 8, частинам другій та третій статті 22, частині першій статті 59Конституції України
Відповідно до статті 15 Закону України«Про Конституційний Суд України» однією з підстав для визнання правових актівнеконституційними є невідповідність Конституції України.
На підставі викладеного вище, керуючисьстаттею 15 Закону України «Про Конституційний Суд України»,
ПРОСИМО:
Визнати неконституційним Закон України«Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних таадміністративних справах» від 20.12.2011 року № 4191-VI (офіційнеопублікування: Голос України, 2012, 01, 11.01.2012 № 3; Урядовий кур'єр, 2012,01, 19.01.2012 № 10; Офіційний вісник України, 2012, № 3 (20.01.2012), ст. 71).
Додатки.
1. Копія журналу «Підприємництво, господарство,право», № 6 (174), 2010, сторінки 101-104.
2. Текст Закону України «Про граничний розміркомпенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративнихсправах».
3. Витяг з Цивільного процесуального кодексуУкраїни (ст. 84).
4. Витяг з Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни (ст. 90).
5. Витяги із Конституції України (статті 22, 59,129).
6. Витяг із Закону України «Про адвокатуру» (ст.5).
7. Standards for CourtApproval of Attorney Fee Application.
8. Два примірники конституційного подання.