Від, а не для…

Багато хто з політиків, коментуючи страшну трагедію, що сталася на н а залізничному переїзді Марганець – Никополь , говорили про необхідність більш широкого застосування так званих «засобів захисту від дурня». Ну там, шлагбаумів, бар’єрів, парканів. Щоб навіть зовсім неадекватна персона не змогла влізти туди, куди «не влезай – убьет».

Заперечувати проти цього важко, однак слід пам’ятати, що надмірне захоплення «захистом від дурнів» запросто може завадити нормальній життєдіяльності нормальних людей (під нормальними я маю на увазі нас з Вами, а не соратників всім відомого політичного діяча).

Дурням житиметься безпечно, а всім іншим некомфортно.

Тому паркани і шлагбауми доцільно встановлювати не всюди і скрізь, а там, де без цього обійтися не можна. А відповідні посадовці не повинні забувати про свій обов’язок не допускати  дурнів за кермо автобусів і не тільки.

До речі, виборцям теж непогано було б турбуватися про те, щоб дурні не потрапляли до рад, хай навіть і місцевих. Інакше засобів захисту від дурнів просто не напасешся.

Повернуся до своєї улюбленої теми – адвокатури.

Нещодавно взяв участь у круглому столі «Реформування адвокатури: пошук взаєморозуміння».

Більшість учасників наполягала на тому, що прийняття нового закону «Про адвокатуру» не уникнути, отже, слід постаратися пропхнути у закон хоч щось корисне.

Чинний закон, буцімто, надто старий надто короткий, треба прийняти закон новий, великий і красивий. Права адвокатів у новому законі мають бути  багатослівно «розжовані», щоб будь-якому дурневі і то було зрозуміло.

Таке враження, що новий закон, вибачте, для дурнів і приймається.

Біда в тому, що державні посадовці, які погано розуміють норми чинного закону «Про адвокатуру», а тому ігнорують професійні  права і гарантії адвокатів, зовсім не дурні, а тільки прикидаються.

Їм вигідно прикидатися дурниками  і не помічати наших прав. І жоден закон, якими б гарними і доступними словами він не був би викладений, не змусить їх порозумнішати.

Порозумнішають вони тільки тоді, коли їх будуть притягати до відповідальності за кожну дурість, вибачте, за кожне правопорушення.

Хай читачі пробачать мене за грубу аналогію, але чинний закон «Про адвокатуру» - це такий собі спортивний велосипед. На ньому можна багато куди заїхати, але їздити на такому велосипеді треба спочатку навчитися. Цей спортивний велосипед нам пропонують змінити на новий – триколісний. З триколісного не впадеш, але їхатимеш повільно і далеко не заблукаєш.

Тому не слід міняти чинний закон «Про адвокатуру». Слід навчитися використовувати його норми.

Захист потрібен від дурня. Але закони пишуть все-таки для розумних.