Державна податкова адміністрація України

В рамках громадського обговорення проекту Податкового кодексу України пропонуємо доповнити підпункт 7.10.2) пункту 7.10 статті 7 розділу III проекту Податкового кодексу України абзацом з) наступного змісту:

"Гонорари, сплачені за надання правової допомоги (юридичних послуг) адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, адвокатам, що здійснюють свою діяльність в рамках організаційних форм, передбачених Законом України "Про адвокатуру". При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку витрат на сплату гонорарів адвокатам, адвокатським бюро та адвокатським об'єднанням з його господарською діяльністю".

Обґрунтування необхідності зазначеного доповнення.

Стаття 59 Конституції України гарантує право кожного на правову допомогу та передбачає, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Конституційний Суд України Рішенням від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009 у справі N 1-23/2009 за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) постановив, що положення частини першої статті 59 Конституції України "кожен має право на правову допомогу" треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.

Стаття 5 Закону України "Про адвокатуру" прямо передбачає такі види адвокатської діяльності як:

- юридична допомога підприємствам, установам, організаціям;

- правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про адвокатуру", питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків, є предметом адвокатської таємниці.

Дотримання професійної юридичної таємниці (legal professional secrecy) є фундаментальною традицією у світовій юридичній практиці. Під захистом професійної юридичної таємниці розуміється сукупність правових засобів, спрямованих на визначення обсягу конфіденційних відомостей, а також на встановлення як обов'язку адвоката зберігати конфіденційність відомостей, які відносяться до професійної таємниці, так і обов'язку державних органів, фізичних та юридичних осіб утримуватись від спроб незаконного отримання відомостей, які відносяться до професійної таємниці.

Конфіденційність стосунків адвоката та клієнта в усьому цивілізованому світі вважається основним та фундаментальним правом та обов'язком юриста, наріжним каменем консультаційної системи. Важливість збереження адвокатом професійної таємниці обумовлена, по-перше, тим, що тільки таким чином є можливим спонукати клієнта дати повну інформацію щодо обставин справи, без чого надати юридичну консультацію просто неможливо. Клієнт не повинен побоюватися розголошення адвокатом конфіденційних відомостей ні третім особам, ні суду, ні іншим державним органам. По-друге, західна юридична традиція вважає законодавчий захист конфіденційності стосунків юриста та клієнта необхідним елементом забезпечення рівності сторін у змагальній системі судового провадження.

В той же час, зміст чинної редакції статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідні норми проекту Податкового кодексу України та практика органів державної податкової служби створює серйозну загрозу збереженню адвокатської таємниці в Україні.

Зокрема, органи державної податкової служби з метою доведення зв'язку витрат на правову допомогу з господарською діяльністю платників податку, вимагають від платників податку розкриття інформації про питання, з яких платник податку звертався до адвоката, суть отриманих консультацій, порад, роз'яснень. Тобто, органи державної податкової служби фактично вимагають розкриття відомостей, що складають адвокатську таємницю.

В результаті створюються серйозні перешкоди реалізації права платників податку на отримання правової допомоги (юридичних послуг).

Абзаци г) і е) опублікованого проекту Податкового кодексу України проблеми не вирішують. Абзац г) обумовлює віднесення до витрат винагород за консультаційні, інформаційні та інші послуги зв'язком зазначених послуг з господарською діяльністю платника податків. У абзаці е) мова йде про витрати на врегулювання спорів у судових органах, однак правова допомога, що надається адвокатами платникам податків не обмежується представництвом у суді.

З огляду на вищенаведене, просимо внести в проект Податкового кодексу України наведені вище доповнення
проект податкового кодексу адвокат гонорар