Таке враження, що український чиновник, (а особливо слідчий) боїться Конституції власної країни як самі знаєте хто ладана. Не те що виконувати, в руки брати не хоче.

Конституційний Суд України двічі розтлумачив норми статті 59 основного закону стосовно права громадян, у тому числі й тих, що мають бути допитані як свідки у кримінальних справах, на правову допомогу.

Роз’яснили, розжували, тільки виконуй.  Але ні. Слідчому подавай текст адаптований, і обов’язково у Кримінально-процесуальному кодексі. Бо інших текстів українські слідчі чи то не вміють читати, чи принципово не хочуть.

І ось, парламент знайшов час прийняти, а Президент підписати Закон України № 2395-VI

«Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо права свідка на захисника та іншу правову допомогу».

З одного боку, усе начебто й непогано. Було в Конституції, тапер є і в кодексі. Але наші парламентарі не були б самі собою якби…

-          якби не поставили свідка в один ряд з підозрюваним, обвинуваченим та підсудним, оскільки запрошений свідком для надання правової допомоги адвокат тепер набуватиме статусу захисника. Хоча було б логічно надати статус представника, як у потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача;

-          якби не запровадили додаткових обмежень. Наприклад, одна і та сама особа в даній кримінальній справі не може бути захисником двох і більше свідків, а також захисником свідка та підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, цивільних позивача чи відповідача.

І ще один цікавий момент. Законодавці, певно, зопалу надали захиснику свідка більше можливостей, ніж захиснику підозрюваного і обвинуваченого.

Так, захисник підозрюваного чи обвинуваченого може тільки бути присутнім при здійсненні слідчим допиту. Захисник же свідка може  надавати в присутності слідчого консультації свідку, якщо фактичні обставини у справі можуть бути використані для кримінального переслідування особисто самого свідка або членів його сім'ї чи близьких родичів; ставити з дозволу слідчого запитання, що підлягають занесенню до протоколу, для уточнення і доповнення його відповідей; заперечувати проти незаконних дій слідчого щодо порядку проведення ним допиту чи інших слідчих дій з посиланням на норму закону, яка порушується, що підлягає занесенню до відповідного протоколу; оскаржувати дії слідчого в порядку, встановленому цим Кодексом, у разі якщо з характеру і змісту питань випливає, що свідок має допитуватися як підозрюваний.

Ось воно як…