Мене вже потихеньку почали звинувачувати мало не зраді інтересів адвокатского цеху.

Мовляв, виступаю проти адвокатської монополії, йду проти інтересів колег.

Хоча на мою скромну думку, саме адвокатам, як особам зацікавленим, та ще й матеріально зацікавленим, до запровадження так званої “адвокатської монополії” слід ставитися більш ніж обережно.

І обов'язково брати до уваги ціну.

Так, конституційні реформатори пропонують адвокатам цукерочку у вигляді виключного права на представництво іншої особи в суді.

Але що у нас забирають?

Після реформи адвокатура більше не згадуватиметься  у Розділі II  Конституції “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”. 

Збираються виключити всю частину другу статті 59, нагадаю її зміст: 

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

З  Розділу II  Конституції “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” адвокатуру переміщують у Розділ VIII “Правосуддя”, доповнивши розділ статтею 131-2.

Адвокатура діятиме вже не для забезпечення конституційного права  на захист та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах, а для надання професійної правничої допомоги.

Статус адвокатури  з інституту, покликаного забезпечити захист конституційних прав і свобод людини і громадянина незлежно від виду правовідносин,  понижується до рівня одного з елементів системи правосуддя.

Як на мене таке пониження статусу адвокатури жодної примарної монополії не варте.

Моя позиция полягає в тому, що здійснення юридичної практики має бути врегульовано.

Надавати правоту допомогу  систематично, на оплатній основі з правом пропонувати свої послуги невизначеному колу осіб повинні мати можливість лише адвокати, які пройшли відповідний професійний відбір.

Клієнти мають обирати адвокатуру не тому, що будуть змушені силою закону. Приваблювати клієнтів повинні бехдоганна репутація, широкі професійні права і надійні гарантії адвокатів, що мають безумовно поважатся представниками держави.

Буде повага до прав і гарантій - жодної монополії не знадобиться.

В той же час, повинні бути збережені можливості  роботи юрисконсультів, що працюють за наймом у штаті юридичних осіб, стосовно представлення інтересів їх роботодавців.

Громадяни повинні мати можливість залучати для захисту своїх прав юристів, що не є адвокатами (викладачів, громадських діячів, тощо) разово і на безоплатній основі.

Бо тільки громадянин має приймати остаточне рішення з вибору захисника своїх прав.

Професійність важлива, але куди важливіше довіра.
адвокатурамонополіяконституціястатус