“Правнича монополія або позбавлення конституційного права”.

Тепер пропоную читичам поміркувати над ще однією загрозою професії - ударом по юридичним службам компаній, по юрисконсультах.

Законопроектом про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. N 3524) пропонується доповнити Конституцію України статтею  131-2 такого змісту:

"Стаття 131-2. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Незалежність адвокатури гарантується.

Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена".

Досить згадати норми українських процесуальних кодексів, щоб зрозуміти, юрисконсультів позбавляють права представляти своїх роботодавців у суді.

І хай нас не вводить в оману “представництво іншої особи” і наступні розмірковування про припустимість “самопредставнитцва”. Ми ж бо знаємо, що у процесі є сторона і є представник сторони.  І якщо сторона - юридична особа, її представник за законом чи довіреністю все одно залишається представником.

Тому, якщо реформу буде реалізовано, таким представником зможе бути лише адвокат.

А історія юридичних служб підприємств у тому вигляді, як ми їх знаємо тепер, закінчиться.

Історично склалося, що в Україні у здійсненні правової  роботи визначну роль відіграють правові підрозділи юридичних осіб та багатотисячна армія юрисконсультів, що працюють у цих підрозділах.

Саме юрисконсульти виконують  більшу частину роботи з представлення у судах юридичних осіб.

І претензій до професійного рівня  працівників юридичних служб підприємств “як класу” я особисто щось не пригадую. 

Навпаки, можна навести чимало прикладів високого професійного рівня юрисконсультів, особливо у сферах, що тісно пов’язані зі щоденною діяльністю їх компаній.

Складається враження, що юрисконсультів разом з юристами-підприємцями конституційні реформатори принесли в жертву адвокатам за мовчання і лояльність до констутуційних змін, у тому числі до скасування права на правову допомогу шляхом заміни на допомогу “професійну правничу”.

Чи піде та жертва адвокатурі на користь - побачимо. Особливо я сумніваюся.

Інше питання, чи варто ламати усталену практику, явно не прорахувавши наслідків?

До цього часу адвокати і юрисконсульти часто успішно співпрацювали.

Керівники і власники компаній самі вирішували, коли варто залучвти зовнішнього юридичного консультанта, а коли можна обійтися власними силами.

Адже важливими перевагами адвоката є передбачені законом професійні права і гарантії.

Якщо реформа відбудеться, юридичні особи вимушені будуть залучати адвокатів, часто за відсутності реальної у тому необхідностіі, маючи у своєму штаті власних не менш а то і більш компетентних ніж залучений адвокат спеціалістів з коонкретного питання.

Деякі колеги вважають, що реформа змусить юрисонсультів отримати адвокатські свідцтва, після чого проблема відпаде.

Не відпаде. 

Адвокат - це не тільки свідоцтво. Адвокат має враховувати у своїй діяльності масу правових і етичних норм.

Суміщення відносин адвокат-клієнт і працівник-працедавець стане джерелом  величезної кількості суперечностей і проблем.

Звернемося до європейського досвіду.

У 2010р. Європейським Судом (European Court of Justice) було розглянуто справу C-550/07 P - Akzo Nobel Chemicals and Akcros Chemicals v Commission.
Akzo Nobel Chemicals та Akcros Chemicals оскаржували дії посадових осіб Єврокомісії , що вилучили в ході розслідування можливих антиконкурентних дій кілька електронних повідомлень з листування юрисконсульта (in-house lawyer) з іншими співробітниками компанії-працедавця.

Заявники наполягали на поширенні на зазначене листування режиму професійної юридичної таємниці (legal professional privilege). Вони зазначали, що юрисконсульт, хоч і був найманим працівником, був також адвокатом за законодавством Королівства Нідерландів і мав всі можливості зберігати незалежність та дотримуватися стандартів професійної етики.

Європейський Суд ці доводи не переконали. Суд зробив висновок, що юрисконсульт (in-house lawyer) має значно нижчий рівень незалежності порівняно з зовнішнім юридичним консультантом, оскільки знаходиться у фундаментально відмінних умовах, обумовлених персональною, функціональною, структурною та ієрархічною інтеграцією з роботодавцем. Такий стан юрисконсульта на думку Європейського Суду не дозволяє ігнорувати комерційні інтереси роботодавця. Тому Європейський Суд визнав необґрунтованими вимоги поширити на юрисконсультів гарантії конфіденційності, властиві адвокатурі. Важливе застереження, неприпустимі трудові відносини з клієнтом, але не з юридичною фірмою.

Як бачимо, суміщення адвокатського статусу і посади юрискосульта хіба що породжує нові проблеми.

А тому компанії, які не можуть обходитися без власних юридичних служб змушені будуть для участі у судових процесах додатково залучати адвокатів.

Тобто, нести додаткові, не обгрунтовані економічно витрати.

Таким чином, позбавлення юрисконсультів прева представляти у судах своїх роботодавців жодної проблеми не вирішить.

А нових проблем створить чимало.

P.S. Не чіпай механізм, що працює, мудро радили автомобілісти радянських часів.

P.P.S. Заголовок як у Фукуями. Бо дуже подобається.
адвокатська монополіяюрисконсультЗаконопроект N 3524