Запросили на конференцію «Захисти захисника» з проблем захисту прав адвоката та гарантій його незалежної професійної діяльності, що має відбутися сьогодні о 14-00.


Оскільки не впевнений  у можливості висловитися, вирішив написати кілька слів.


На моє переконання, адвокат повинен перш за все захищати себе сам, а вже потім покладатися на допомогу колег  та всієї професійної спільноти.


А першим і головним засобом самозахисту адвоката є суворе і точне дотримання ним самим правових та етичних норм.


Адвокат вправі вимагати поваги інших до його прав і гарантій тільки у тому випадку, коли він сам тримає себе у правових рамках.


 На жаль, деяким колега-адвокатам така позиція не подобається.


Вони вважають, що всякий володілець адвокатського свідоцтва - свій, а відповідно його треба захищати всією спільнотою за будь-яких обставин, що б він там не вчинив.


В результаті відомими стають випадки захисту прав адвокатів, що стрибають у віконця міліцейських райвідділків, з боєм прориваються через службовий вхід генпрокуратури або намагаються подивитися в очі судді з мінімально можливої відстані.


І у суспільства складається враження, що такі дії і є, власне, адвокатська діяльність.


А діяльність адвокатська це зовсім інше. Це, якщо хто забув, незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.


Адвокатура - не банда. І не має жити за «понятіями» банди. Зокрема, адвокати мають захищати свої права  виважено, а не за принципом «налєтай, наших б’ють».