Шедевр законотворчості 2
Продовжую нотатки, присвячені ЗУ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» (далі - Закон).
Законом доповнено статтю 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення і встановлено відповідальність за "здійснення діяльності інформаційного агентства без його державної реєстрації, після припинення його діяльності або з ухилянням від перереєстрації за наявності передбачених для цього законом підстав».
Також змінено закон «Про телекомунікації», змінами передбачено
можливість обмеження доступу абонентів операторів телекомунікацій до ресурсів мережі Інтернет, через які здійснюється діяльність інформаційного агентства без передбаченого законом свідоцтва про державну реєстрацію інформаційного агентства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформаційні агентства», інформаційними агентствами згідно з цим Законом є зареєстровані як юридичні особи суб'єкти інформаційної діяльності, що діють з метою надання інформаційних послуг.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформаційні агентства», діяльність інформаційних агентств - це збирання, обробка, творення, зберігання, підготовка інформації до поширення, випуск та розповсюдження інформаційної продукції.
Отже, мета законодавчих змін очевидна - створити умови для обмеженя доступу до інформаційних ресурсів мережі Інтернет під тим приводом, що через той чи інший ресурс здійснюється діяльність інформаційного агентства без передбаченого законом свідоцтва про державну реєстрацію інформаційного агентства.
Однак наші прудкі законодавці забули про людей. Про громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Про фізичних осіб.
Адже інформаційні агентства за визначенням - юридичні особи.
Отже, якщо збирання, обробка, творення, зберігання, підготовка інформації до поширення, випуск та розповсюдження інформаційної продукції здійснюється особою фізичною, така діяльність ніяк не має розцінюватися як діяльність інформаційного агентства.
Відповідно до статті 34 Конституція України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Можна в інший спосіб, отже, можна і через мережу інтернет.
Відповідно до Закону України «Про інформацію», забезпечення доступу кожного до інформації та забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації є основними напрямами державної інформаційної політики.
Слід застерегти, що відповідно до Конституції, здійснення права на поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Однак, на мою думку, свіжовстановлені норми, що стосуються діяльності інформаційних агентств, не можуть застосовуватися до інформаційної діяльності фізичних осіб.
