Сценарії розвитку взаємовідносин центральної влади і місцевого самоврядування
Перед країною стоять серйозні виклики, починаючи від глобальної пандемії та спровокованої нею економічної кризи і закінчуючи необхідністю владнати усі проблеми, які виникають при переході до життя в новому адміністративно-територіальному устрої. Від того чи зможуть політики забути образи і вгамувати амбіції, знайти спільний шлях до компромісу залежить як зможе країна пережити потрясіння.
Фіаско «слуг» на виборах
Постійні ляпи уряду, численні скандали і зашквари, невиконані обіцянки і нездатність відповідати на виклики коронавірусу призвели до того, що партія влади вибори програла. Які б переможні реляції не виголошувало керівництво «Слуги народу» про кількість обраних від них депутатів – це все бутафорія.
По-перше, депутатів багато лише в обласних радах. Для більшості громадян – цей орган залишається чимось віртуальним, а за віртуальне голосувати не шкода, тоді як в місцеві ради «слуг» пройшло дуже мало, там голосували за тих, кого знають і кому довіряють.
По-друге, вони не отримали міського голови в жодному обласному центрі і навіть у рідному місті президента – Кривому Розі – «слуг» розгромили.
По-третє, тих депутатів, які пройшли в ради і стали мерами невеличких міст, назвати ідейними партійцями не можна. В основному це були люди, які обирались раніше від «ЄС», а ще раніше від Партії регіонів і зараз просто підфарбувались у зелений колір.
Офісу Президента треба були хоч якісь історії успіху, а для депутатів це було просто самозбереженням. Ні для кого не секрет, що перед виборами «слуги» торгували франшизою і печатками місцевих організацій і під парасольками “слуг” інтегровані люди місцевих еліт, звідси і дивні конфігурації, які об’єднуються де з ОПЗЖ, де “ЄС”, «За майбутнє» чи «Голосом».
Адміністративний гачок
Не зумівши взяти контроль над місцевим самоврядуванням через вибори, у партії влади все ж чимало лазівок для впливу. В їхніх руках важелі, починаючи з вертикалі держадміністрацій, міністерств та департаментів і закінчуючи силовими структурами і судовою системою. А ще фінансовий гачок, розподіл субвенцій і дотацій проходить у ручному режимі, тож є ризик, що ділитимуться вони за принципом - голова громади лояльний – отримає більше коштів, висловлю критику – залишиться без грошей. Особливо цей вплив відчутний для невеликих громад.
Недовіра губернаторам – сигнал президенту
Волинська обласна рада висловила недовіру голові ОДА, той сказав, що не хоче бачити «морд депутатів» і пішов із зали. Подібні сценарії ми передбачали. Не здивуюсь, якщо щось схоже повториться в інших областях. Коли у кріслах очільників ОДА сидять весільні фотографи, парашутисти з інших областей, які абсолютно не розуміються у місцевій специфіці, конфлікти неминучі.
Останнє слово звісно за президентом, але це серйозний сигнал главі державі, що підходи до кадрової політики треба змінювати.
Надіюсь, в Офісі Президента це уже зрозуміли. На Дніпропетровщині призначили головою ОДА Валентина Резніченка, він уже очолював область з 2015 по 2019 рік і в органах місцевого самоврядування про нього дуже високої думки. Це приклад того, як можна налагоджувати комунікацію між різними гілками влади.
Камені протиріч
Катастрофою може обернутись запровадження пільг на земельний податок для Укрзалізниці – понад 200 громад стануть дотаційними автоматично, хоча на сьогодні вони самодостатні.
У бюджеті на 2021 рік взагалі не заклали інфраструктурної субвенції для розвитку громад. А у нас понад 400 новостворених ОТГ були об’єднані примусово. Там елементарно треба збудувати ЦНАПи, треба приміщення для збільшеного штату виконавчого комітету, адже у них додались функції.
Комунікація у форматі монологу
Без комунікації неможливо вирішити проблемних питань. З громадами, в яких живе менше 50 тисяч людей, сьогодні взагалі не спілкується ніхто. Та і з більшими містами особливого діалогу немає.
Навіть у День місцевого самоврядування, коли традиційно останні 15 років проходили наради і на них можна було поставити запитання щодо проблемних питань і уряд у всьому складі сидів і відповідав, у цьому році була лише імітація. Прем’єр-міністр виступив 5 хвилин і, пославшись на більш важливі справи, пішов. Так само просто виголосив промову профільний міністр, а керівники департаментів банально не компетентні відповідати на ті питання, які звучали.
Сценарії розвитку подій
Насправді сценарії може бути лише два – співпраця або протистояння.
Зараз я бачу небезпечні тенденції, коли депутати від «слуг» на ефірах закидають тези, мовляв – ви обрали собі мерів, от з них і питайте. Питайте за все – за дороги, освіту і медицину. Але вони забувають сказати, що зарплати лікарям і вчителям платить держава, це її функція. Як і забувають сказати, що центральна влада системно забирає кошти у місцевого самоврядування і місцеві бюджети стають щороку меншими. Такі заяви ведуть лише до нагнітання стосунків, але це шлях в нікуди.
Хотілося б вірити, що президент, коли озвучив намір реанімувати Раду регіонального розвитку, говорив щиро. І що працювати вона буде не так як в минулому році, коли головними дійовими на заході були голови ОДА, а обрані людьми міські очільники сиділи на стільчиках, які доставили в останній момент, як і єдиний сільський голова, якого туди запросили. Побачимо, чи дійсно президент хоче налагодити діалог, чи це так і залишиться декларацією і постом у Фейсбуці.
