Дійсно вважаєте себе потрібними своїм шанувальникам? Займайтеся своєю справою!!
             Ти став великим спортсменом? Ти став гарним артистом? Ти написав пристойну книгу? Чому все це ти змінюєш на місце "під куполом"? Що змушує тебе змінити своєму звичному амплуа і стати сірим і нікчемним званням "слуга народу"?    
              При цьому, тезу про прихильність ідеалам не приймається. Ідеали можна захищати на окрузі. А в прохідній частині списку партії ти стаєш етикеткою, особою рекламного ролика та плаката. Хоча для тебе це звично.
              Звичайний контракт на виконання ролі. Тільки за дуже великий гонорар. Гонорар не обов'язково у грошових знаках. Але тим не менш гонорар. Це звично та зрозуміло для тонкої душі "естета". Є досвід вживатися в роль. Є досвід торгуватися і оформляти умови. Є навіть спеціальні люди, хто відповідає за оформлення подібних контрактів. І є ставлення до глядача.
             Я - "великий",  граю роль, граю гру. А ваша справа купити квиток і отримувати задоволення. А ті, хто на гальорці, взагалі зливаються з шумовим фоном.
            Як будеш ти ставитися до агронома, який спробує вийти на гру на футбольне поле "Олімпійського", до слюсаря, який вимагає сцену для солоконцерта в "Україні", до продавщиці, яка захоче вступу до Спілки письменників? Чому ти вважаєш, що до тебе після походу в Раду збережеться почуття поваги?
             Термін "під куполом" набуває прямий сенс. Перетворення драматичного гуртка в професійний театр. Перетворення аматорських бійок у справжнє видовище. Віват актор! Віват чемпіон! 
             Ось тільки сценарій та режисура цього дійства не викликає задоволення у глядача.




            
виборецрадаакторпартіясписоквибориЧеркашин