Ціль 7: Забезпечення загального доступу до недорогих, надійних, сталих ісучасних джерел енергії для всіх. Стійка енергетика необхідна для зміцнення економіки,захисту екосистем і досягнення справедливості. Генеральний секретар ООН очоливрух в рамках кампанії «Стійка енергетика для всіх» щодо забезпечення загальногодоступу до сучасних енергетичних послуг, підвищення ефективності та розширеннявикористання поновлюваних джерел енергії.
Ціль 12: Забезпечення переходу до раціональних моделей споживанняі виробництва. Стале споживання і виробництво передбачає стимулювання ефективностівикористання ресурсів та енергії.
З огляду на участь України в міжнародних ініціативах спрямованих на сталийрозвиток, в тому числі у зв'язку з набранням чинності Закону "Проратифікацію Паризького угоди", прийнятого Верховною Радою 14 липня 2016року, Україна зобов'язується прийняти зобов'язання, передбачених Паризькоюугодою в рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, що регулює заходищодо зниження антропогенних викидів в атмосферу до 2020 року.
Українська економіка характеризується високим рівнем споживання енергії тавуглецемісткості майже в усіх секторах економіки, у тому числі в громадськихбудівлях, витрати енергоресурсів на опалення бюджетних установ в Україні значновищі, ніж у країнах ЄС.
За данимиСекретаріату Енергетичної Хартії потенціал енергозаощадження в Україністановить 27 млн. т н.е., або 25% кінцевого споживання всіх енергоресурсів. СекретаріатЕнергетичної Хартії рекомендує покращити інституційну базу в сферіенергоефективності, дотримуватися високих стандартів управління при розробціполітики у сфері енергетики та енергоефективності.
Слід зазначити, що Україна приєднавшись до Договір про заснування ЕнергетичногоСпівтовариства, який набув чинності для України: 01.02.2011, прийняла на себе ряд офіційних зобов’язань щодо впровадження на рівні державної політики в сфері енергоефективності ряд директив тарегламентів ЄС. Починаючи з 2015 року Україна зобов’язалась імплементувати положення «третього енергетичного пакету» директив ЄС, якв частині забезпечення безпеки енергопостачання, так і в частині впровадження в усіх сферах життя принципів, практик та нормативів державного управління тарегулювання, які використовуються в країнах ЄС, зокрема в сферіенергоефективності.
Українаратифікувала директиви ЄС, які орієнтовані на обов'язкове проведення заходів зполіпшення енергоефективності будівель. Ця тема наразі дуже актуальна. Заходи політики уданій сфері включають запровадження 100-відсоткового комерційного облікуспоживання енергоресурсів, впровадження енергоменеджменту та енергосертифікації. Беручи до уваги еталонну роль бюджетної сфери вполіпшенні показників енергоефективності, зазначених в «Стратегії сталого розвитку Україна - 2020» та «Національному ПлануДій з енергоефективності на період до 2020 року» згідно Директиви 27 ЕС, актуальнадіяльність, яка спрямована на найшвидший запуск інструментів, що дозволяєістотно вплинути на раціональне споживання енергетичних ресурсів в Україні самев бюджетній сфері всіх рівнів.
Сьогодні ні для кого не секрет, що підвищеннярівня енергоефективності - це не тільки технічнапроблема, яка потребує технологічних рішень, а й управлінська проблема. Основна ідея рішення управлінської проблеми підвищеннярівня енергоефективності полягає в послідовному застосуванні системного підходудо енергоменеджменту. Основна функція системи енергоменеджменту - управлінняенергоспоживанням в напрямку підвищення його ефективності.
Отже, рішенням проблеми підвищенняенергоефективності, перш за все, маєпочинатися з удосконалення систем управління енергоспоживанням, особливооптимізації енергоспоживання шляхом впровадження систем енергетичногоменеджменту на базі національних стандартів.
Ефективний системний енергоменеджмент споживання енергоресурсів неможливийбез надійного контролю та точного моніторингу, що може забезпечити тількисучасне обладнання і технології.
Постіндустріальне суспільство має свої особливості тавимагає нового бачення тих процесів, що потребують управлінських дій. Наявністьшироко розвиненої мережі вимірювань вже дозволяє іншим країнам більш достовірнооцінювати енергоефективність, розробляти конкретні заходи з енергозаощадження,а в цілому - здійснювати усвідомлене енергетичне управління. Отже, потрібніоб'єктивні та повні дані про споживання енергоресурсів в різних умовахгосподарської, соціальної та іншої діяльності. Рішення розвинених країн цевпровадження інформаційно-аналітичних систем та інтелектуальних мереж, що єконстатацією розуміння необхідностісучасних інструментів для вирішення основних завдань енергоменеджменту.
Належне управління ґрунтується на точних інтелектуальних вимірах, якізабезпечуються системами інтелектуального обліку та дають комплексний системнийпідхід в отриманні верифікованих даних споживання енергоресурсів, ґрунтуючисьна які розраховуються класи енергоефективності будівель, що в свою чергу єпідтвердженням результатів, досягнутих на об'єктах бюджетної сфери за рахуноквпровадження систем енегроменеджментуабо заходів з енергомодернізації. Використання при енергосертифікаціїверифікованих даних системи моніторингу про фактичне споживання ресурсів ізменшення впливу людського фактору на хід розрахунку класу енергоефективностібудівель дозволяє отримати об'єктивну динамічну оцінку енергетичного станубудівлі. Також, згідно Закону «Про енергетичну ефективність будівель», необхідно провести енергетичну сертифікацію всього існуючого фонду житловихі громадських будівель країни, а це майже 350 тис. об'єктів. Це тягне за собою проблему підготовки великої кількістю фахівців, але це можливо вирішитивпровадженням відповідного програмногозабезпечення комплексно з інтелектуальною системою моніторингу.
Безумовно, длятого щоб енергетичні облік та сертифікація стали реальністю, необхідно багатозробити, як на законодавчому рівні так і безпосередньо практичною реалізацієюпо всій Україні . Однак, без цього дуже складно уявити обсяги майбутньої термомодернізаціїта накреслити реальну програму її реалізації, вже не кажучи про постійнупроблему відсутності балансів реального споживання енергоресурсів та водибудівлями бюджетної та житлової сфери України, що унеможливлює складанняпрограм та планів сталого розвитку як на регіональних так і на державномурівнях.