Вчимося та вчимо дітей: постановка цілей та планування

Напевно, кожен чув вислів: яким би чином ми не виховували дітей, вони все одно будуть схожими на нас - таких, якими ми є.

Якщо застосувати цю тезу у царину фінансів, то скільки б ми не казали дітям, про необхідність заощаджувати, формувати правильні фінансові звички, скільки б не бажали їм успіху - це не спрацює, якщо особисто ми не поводимось так само, як радимо їм.

Так, іноді трапляється, що успішна людина походить із сім'ї, так би мовити, фінансово деструктивної. Приміром, Кріс Гарднер – американський підприємець і мотиваційний спікер, історія якого була зображена у фільмі "У гонитві за щастям" з Віллом Смітом у головній ролі. Він виріс у бідній родині, в якій до того ж було ще й багато інших проблем. Втім, попри все, зміг зробити себе сам. Та що далеко ходити, кожен з нас особисто знає принаймні 1-2 людей, які повністю самотужки “вибились у люди”. І це яскраві приклади, ви згодні? Але вони яскраві саме тому, що подібне відбувається не дуже часто.

То що, замкнене коло? Якщо батьки не вміють керувати грошима, то і їхні діти приречені на те саме? Ні! Адже можна навчитися разом. І сьогодні я почну розповідати про те, яким чином це зробити.

Перший крок на цьому шляху - постановка цілей та планування.

План - опора у часи невизначеності

Планувати зараз? - можуть спитати мене, - у часи суцільної невизначеності, а подекуди і зневіри? Дійсно, чуючи щоденні тривоги та звуки вибухів або навіть перебуваючи в тиші, але на чужині - планування хоча б чогось, хоча б якось далеко наперед може здаватися непосильною річчю.

Але водночас саме планування - і особливо планування особистих фінансів - може стати тією опорою, якої саме зараз так не вистачає багатьом з нас.

По-перше, плани надають життю контрольованості. Хоча ми не можемо ані напевно спрогнозувати загальне майбутнє, ані суттєво змінити зовнішні обставини, ми можемо прогнозувати та контролювати наші власні дії. І саме через ці свої дії певним чином формувати своє власне майбутнє. Тобто одна справа, якщо ми живемо “єдиним днем” та не знаємо, що будемо робити, якщо завтра стане складнішим, аніж сьогодні. І зовсім інша - якщо ми відкладаємо гроші, маємо фінансову “подушку безпеки” та план дій на випадок форс-мажору. У першому варіанті ми маємо постійну фонову тривогу. У другому вона буде значно меншою.

До того ж саме гроші є ресурсом, який найлегше і планувати, і контролювати, адже вони мають фіксовану і чітко визначену вартість, однакову для всіх. Все інше - час, чи наша праця, чи наш психологічний стан - такої уніфікованої визначеності не мають. Тому планування грошей є найлегшим, найпередбачуванішим та найгнучкішим видом планування.

Це маємо знати та використовувати ми, дорослі. Та маємо дати цей інструмент і своїм дітям. Нехай це буде на початку просте планування витрат кишенькових грошей. І щоб навчити дітей цього, потрібно дотримуватись двох простих правил:

1. планувати сімейні витрати разом із дитиною. Якщо дитина ще мала - то принаймні розповідати про планування тих витрат, які пов’язані з нею.
2. регулярно давати дитині фіксовані суми кишенькових грошей. Що менше дитина, то меншим має бути період. В молодших школярів це може бути сума на день, для старших - на тиждень.

Особливо хочу підкреслити регулярність та фіксованість. Відчути стабільність та навчитись планування можна саме завдяки цьому.

Структуруємо: короткострокові, середньострокові, довгострокові

Другий крок у мистецтві планування грошей - поділ цілей на короткострокові, середньострокові та довгострокові. Декому це може здаватися надмірним ускладненням, але саме цей поділ відрізняє плани, що працюють, від простих списків бажань.

1. Короткострокові - зазвичай це плани тривалістю до 1 року. Вони дають нам можливість систематизувати всі “хочу тут та зараз”, узгодити їх із поточними потребами, розставити пріоритети.

Також короткострокові плани добре мотивують: їх реалізація може дати відчуття задоволення, що навіть більше, ніж від імпульсивних покупок. Адже, як кажуть спеціалісти, під час очікування чогось приємного виробляється більше дофаміну, аніж під час отримання.

Саме з короткострокових планів варто починати вчити планувати дітей. Та варто враховувати, що їхні горизонти планування дуже відрізняються від дорослих.

Короткий строк у дитячому сприйнятті - це кілька періодів отримання кишенькових грошей.

2. Середньострокові плани - тривалістю 1 від до 5 років - для більш значущих потреб. Це можуть бути покупка машини, ремонт житла тощо. Часто ці витрати не є необхідними, але суттєво покращують якість життя.

Середньострокове планування для дитини - від пів року до року. Цілями цих планів можуть бути вартісні іграшки, нові гаджети, модний одяг. Навчання дитини постановці середньострокових цілей - дуже корисна вправа. Адже це вчить відповідально ставитись до витрат. Головне питання, яке варто поставити дитині: чи готова / готовий ти відкладати на це певну суму з кишенькових грошей протягом, приміром, року?

Звісно, це, скоріше за все, буде не повна сума, лише частка. Але готовність дитини регулярно відкладати гроші допоможе відрізнити справжнє бажання від забаганки. А ще - навчить, що для досягнення мети потрібна дисципліна.

3. Довгострокові - довші за 5 років. У цій категорії знаходяться плани, що пов’язані з серйозними життєвими змінами: придбання нерухомості, навчання дітей у престижному виші, вихід на пенсію. Зрозуміло, що всі ці плани та цілі - вже виключно доросла відповідальність. Втім діти мають знати про ці плани - вони надають почуття стабільності та того, що життя триває.

Але довгострокові плани - найбільш вразливі до ризиків життєвих змін. Особливо зараз. Тож щоб життєві зміни не зруйнували плани нанівець, і щоб це не стало демотивуючим фактором, плани та цілі варто регулярно переглядати та зіставляти з реальністю.

Перегляд – must do складних часів

Головне у перегляді планів - його потрібно робити регулярно. Бажано - кожні три місяці, адже це допоможе інтегрувати у плани сезонні покупки - оновлення одягу для родини, спортивне або туристичне приладдя тощо.

Також обов’язкові тригери для перегляду:

• виникнення нових цілей - потрібно визначити їхнє місце у планах відповідно до важливості та терміновості. Можливо, щось доведеться посунути, а від чогось тимчасово відмовитись,
• збільшення доходів - бо в такому разі якісь із цілей можна буде досягти швидше, і потрібно визначити, які мають бути у пріоритеті,
• зменшення доходів - в цьому випадку, ймовірно, доведеться планувати певні обмеження,
• будь-які інші зміни у житті сім’ї.

А щоб цей процес був зручним дієвим та не травматичним, варто дотримуватись ще кількох правил.

1) Грайте командою, залучаючи до перегляду плану всю сім’ю, включаючи дітей. Нехай кожен висловить свою думку, надасть аргументи. Важливо, щоб діти також мали право голосу на цих сімейних нарадах, особливо - коли переглядаються плани, що тим чи іншим чином пов'язані з ними та їхніми бажаннями. Так дитячі фінансові думки іноді можуть здаватися нам нераціональними та навіть безглуздими. Але наше завдання – ставитись до них серйозно, не висміювати, а надати власні аргументи, які переконають дитину. А можливо, що й дитина переконає нас, і це буде дуже вдале рішення!

2) Застосовуйте творчий підхід, якщо доводиться вдаватися до обмежень. Приміром, подумайте, яку користь можна отримати з тимчасових ускладнень? Можливо, позбутися шкідливих звичок або навчитися ретельно підраховувати витрати. А можливо влаштувати родинний «квест» з заощаджень.

3) Разом з основним планом готуйте “план Б” – альтернативні варіанти на випадок, якщо події підуть іншим шляхом. Коли ми маємо кілька варіантів, то перемикання між ними не буде надто болісним, адже все продовжує перебувати під нашим контролем. Ба більше, навіть якщо реальність виявиться іншою, ніж усі наші альтернативні плани, це також буде легше витримати: ми не були емоційно прив’язані до єдиного варіанту та вміємо адаптуватися, принаймні теоретично.

4) Користуйтеся страхуванням. Цей фінансовий інструмент призначений саме для того, щоб раптові неприємності не руйнували наших фінансових планів. Майже всі неприємності – від неочікуваних важких захворювань або травм до пожеж і ДТП, що руйнують майно – потребують грошей для усунення їхніх наслідків. І саме страховий поліс допомагає впоратись із проблемою коштом страхової виплати, не влізаючи «в кишеню» планів на втілення цілей.

А докладніше про страхування та інші способи особистого фінансового ризик-менеджменту, ми поговоримо у наступному дописі. І обов’язково – про те як вчитися ним разом із дітьми.