Виправдувальний вирок по сфальсифікованому обвинуваченню публічної особи

Адже виправдання винного через недоліки слідства чи брак доказів хоча і свідчить про професійність адвоката, але не приносить жодної користі суспільству. Проте найфатальнішою помилкою системи правосуддя є засудження невинної особи. Як правило, таку помилку породжує недобросовісність слідства та неналежний захист. Тому ця стаття присвячена захисту саме невинуватого, який протистоїть каральній системі.

Як показує статистика, в останні роки кількість виправдувальних вироків в Україні менше 1% (за винятком невеликої категорії злочинів у сфері службової та професійної діяльності). Для порівняння кількість виправдувальних вироків у США становить 17–25%, в країнах Європи – понад 25%, у Великій Британії – близько 30%. Цікаво, що в СРСР за часів найбільших політичних репресій у 1935–1939 роках ухвалювалося близько 12% виправдувальних вироків. У царській Росії число виправдань складало 25-40 %.

Таким чином, сьогодні понад 99% вироків в Україні – обвинувальні, а отже поліцейсько-судова система держави зберігає відверто каральний ухил, який склався ще за радянських часів. Адже складно повірити, що в Україні така висока якість розслідування кримінальних справ, що 99% обвинувачених у злочинах осіб справді є винними. При цьому в значно більш розвинутих державах світу чверть, а то і третина обвинувачень не знаходять свого підтвердження в судах.

Що ж можна протиставити такій потужній і однобічно налаштованій державній машині? Як відстояти свої права дійсно невинуватому? Як діяти, коли йдеться про серйозний злочин, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі?

Відповіді на ці питання яскраво ілюструє нещодавно завершена кримінальна справа, в якій наше адвокатське об’єднання здійснювало захист публічної особи, керівника релігійної організації, яка перебуває у епіцентрі протистояння у зв’язку із зміною канонічного підпорядкування. Тому обвинуваченням під удар було цілеспрямовано поставлено репутацію релігійної організації за її рішення вийти з релігійного підпорядкування церкви держави-агресора.

Основним доказом обвинувачення був відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому з відстані півтора метра зафіксовано, як підозрюваний проводить рукою по шиї потерпілого, внаслідок чого у останнього зникає золотий ланцюжок. Свідки обвинувачення всі як один дають покази, що бачили, як підозрюваний зірвав з шиї потерпілого ланцюжок, з яким покинув місце події. При цьому як потерпілий, так і свідки обвинувачення – активні учасники релігійного протистояння, опоненти релігійної організації, яку очолює наш клієнт.

Дії підозрюваного кваліфікують за ст.186 КК України як грабіж, пред’являють підозру. Його доводи про невинуватість слідство не чує, зібраних доказів вважає достатнім для отримання обвинувального вироку. А для того, щоб в суді все пройшло «гладко», на підозрюваного тиснуть, щоб визнав свою вину. На цьому етапі підозрюваний усвідомлює, що незважаючи на свою цілковиту невинуватість, за таких обставин самотужки не зможе захиститися, тому прийняв правильне рішення звернутися за правовою допомогою до адвоката.

В цьому перший і найважливіший ключ до успіху: до кінця вірити у перемогу справедливості, не здаватися навіть тоді, коли всі обставини і докази проти тебе. Не піддаватися тиску і не йти на жодні угоди зі слідством, якщо ти дійсно невинуватий. Адже необдумано підписавши нав’язаний слідством документ, можна втратити можливість захиститися від сфальсифікованого обвинувачення. І, безперечно, слід звернутися за допомогою до професіоналів.

На етапі досудового слідства сторону обвинувачення в принципі не цікавило з’ясування істини в цій справі, тому всі доводи захисту було залишено поза увагою. Покази свідків захисту, які повідомили важливі для справи нові обставини, що вимагали перевірки шляхом проведення відповідних слідчих дій, також були відверто проігноровані. Справу швидко скерували в суд.

Але в суді ситуація змінилася, оскільки закон дає адвокатам широкі процесуальні можливості для захисту, якими слід уміло скористатися. Тому другий ключ до успіху – копітка скрупульозна робота над кожним доказом, пошук очевидців, побудова грамотної стратегії захисту.

В результаті проведеної роботи основним доказом захисту став, як не дивно, той самий відеозапис, що був головним доказом обвинувачення. При його детальному дослідженні в суді вдалося повністю спростувати всі доводи обвинувачення. Більше того, цей відеозапис довів відверту брехливість свідків обвинувачення. Так само відеозаписи слідчих експериментів показали цілий ряд грубих процесуальних порушень, допущених слідством.

Покази свідків захисту були почуті і правильно враховані судом. Всі докази у даній справі у своїй сукупності нарешті показали істинну картину подій. Суд першої інстанції дав об’єктивну оцінку всім доказам та ухвалив мотивований виправдувальний вирок.

Тому третій ключ до успіху – не боятися навіть відверто сфальсифікованих доказів, наполегливо працювати над пошуком істини, цілеспрямовано боротися з перекрученнями. Якщо на твоєму боці правда, завжди можна знайти докази, які дозволять спростувати необгрунтоване звинувачення та «вивести на чисту воду» брехливих свідків.

Здавалося б, після виправдувального судового вердикту, який довів неправдивість показів свідків обвинувачення, поліцейсько-прокурорська машина повинна була б переключитися на кримінальне переслідування цих свідків. Однак обвинувальна система замість їх переслідування продовжувала наполягати на вині підозрюваного, подавши апеляційну скаргу.

Проте апеляційний суд залишив виправдувальний вирок в силі.

Прикро констатувати, що прокурорсько-поліцейська система в цій справі не просто так не бажала бачити правду, підтримувала відверто сфальсифіковане обвинувачення, а у гострому релігійному протистоянні своїми діями відверто стала на бік сил, керованих церквою держави-агресора. Тому виправдання підозрюваного було не лише його особистою юридичною перемогою, але і очищенням репутації очолюваної ним релігійної організації від бруду.

Відкритим залишається питання, чи після таких судових вердиктів прокурор все ж почне кримінальне переслідування брехливих свідків обвинувачення.

На завершення хотілося б згадати відомий трилер «Лінкольн для адвоката», в якому головний герой наголошує, що адвокатові слід боятися невинного клієнта. І це щира правда, адже якщо не вдасться захистити винного клієнта, він отримає заслужене покарання. Якщо ж не вдасться захистити дійсно невинного, він буде засуджений несправедливо, і з цим адвокатові доведеться жити. Тому у справах, де здійснюється захист невинної особи від необгрунтованого або відверто сфальсифікованого обвинувачення, на адвокатів покладається особлива відповідальність. В таких справах адвокат не має права на помилку!