Війна принесла більше: страх, ізоляцію, контроль, безкарність, цифрові загрози та сексуальні злочини, які часто замовчуються.

Україна: від закону до практики

За останні роки Україна зробила декілька ключових кроків:

• ухвалено закон про запобігання та протидію домашньому насильству (2017);

• ухвалено указ про невідкладні заходи із запобігання та протидії домашньому насильству за ознакою статі (2020);

• ратифіковано Стамбульську конвенцію (2022);

Відключити

• впроваджується модель Барнахус для дітей, які постраждали від насильства.

Лише за останні три роки в Україні відкрито 15 Барнахус-центрів - це спільна робота держави, громадських організацій та міжнародної спільноти.

Насильства стало більше - і воно інше

Під час війни з’явилися нові прояви насильства:

• сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом;

• насильство під час евакуації;

Відключити

• ізоляція сімей і неможливість втекти;

• цифровий контроль (телефони, листування, соцмережі).

Сьогодні багато проявів насильства відбувається не вдома, і навіть не на вулиці - а в телефоні.

Станом на зараз, в Україні немає повноцінної статистики щодо масштабів проблеми насильства у цифровому просторі. Та навіть з огляду дані UNICEF за 2019 році - 38% українців отримували погрозливі та/або принизливі повідомлення в інтернеті.

Відключити

Домашнє, психологічне, економічне: більшість видів насильства не залишає синців

Пам’ятаю історію жінки з Херсонщини, яка з дитиною виїхала з окупації, та, здавалося, нарешті опинилася у безпеці. Однак у Львові вона зіткнулася з іншим видом насильства: чоловік забирав її банківську картку - “щоб оплачувати всі витрати”, мав пароль до її банківського застосунку, а іноді просто розпоряджався всією допомогою, яка приходила на її ім’я.

Її перше запитання до онлайн-сервісу, що допомагає жінкам, які опинилися в біді, було зовсім коротким: “Чи можу я сама розпоряджатися своєю карткою?” Звучить побутово. Але насправді це типовий приклад економічного насильства, коли жінка не має доступу до своїх грошей, не може купити необхідне собі та дитині й змушена “просити дозволу” на будь-яку покупку. Економічне насильство часто виглядає як «допомога» або «турбота», але позбавляє можливості ухвалювати рішення про власне життя.

Ми звикли уявляти насильство як фізичні побої. Але найчастіше це:

• заборона працювати;

• обмеження доступу до грошей;

• контроль пересування;

• приниження;

• постійні погрози.

Війна зробила людей вразливішими, а кривдників - сміливішими.

Українські дані

За даними ООН Жінки та ВООЗ:

• кожна п’ята жінка в Україні зазнає насильства;

• кількість звернень під час війни зросла;

• все більше запитів про допомогу надходить онлайн.

І громадські організації сьогодні часто перша точка входу.

Куди звертатися, якщо ви постраждали чи бачите насильство:

  • Поліція — 102;
  • 15-47 — урядовий контактний центр;
  • 0 800 500 335 — Ла Страда;
  • 0 800 213 103 — безоплатна правова допомога;
  • онлайн-платформа SafeWomenHub;
  • соціальні квартири, притулки;
  • Барнахус-центри для дітей.

Допомога є. Її не потрібно боятися шукати.

Чому важливо не мовчати

Тому що мовчання - не захищає. І якщо раніше ми говорили про насильство як “домашню” проблему, то сьогодні - це питання безпеки громад, територій і цілої країни, яка переживає війну.

Україна вже змінює систему, і може змінити ще більше. Моя робота у сфері протидії насильству за понад 20 років показує: кожен голос, кожне звернення та дзвінок, кожне визнання проблеми наближає нас до суспільства, в якому жінка не терпить, а живе без страху.