Які потреби і ризики потрібно враховувати у наданні психосоціальної допомоги ВПО?

Збройне насильство росіян, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, призводить до жахливої гуманітарної кризи. Вона прогресує, забирає життя, змушує мільйони українців покидати свій дім. Новий терористичний акт росіян – підрив Каховської ГЕС – з новою руйнівною силою поглиблює кризу, в якій уже понад рік живуть українці.

Війна перешкоджає, а іноді й «відрізає» доступ до основних життєво важливих послуг, порушує економічну діяльність, руйнує житлові будинки та інфраструктуру, зокрема школи, лікарні, мости, системи водопостачання й каналізації. А найстрашніше – вона створює ризики для життя та добробуту наших дітей. І ці ризики щодня зростають.  

Жінки та діти, люди з обмеженими можливостями або важкими медичними станами, люди похилого віку та групи меншин часто не мають доступу до основного – продуктів харчування, ліків, невідкладної медичної допомоги, транспорту, психосоціальної підтримки.

В Україні налякати когось наслідками війни неможливо: ми усі були вимушені дізнатися, як складати «тривожну валізу», які правила мінної безпеки, де знаходиться найближче укриття, або що таке правило «двох стін». Ми усі пристосувалися до життя в умовах невизначеності та постійної небезпеки. Ми вміємо з ними жити, але вони все одно залишають відбиток на нашому психоемоційному стані. Тому допомоги сьогодні потребує ледь не кожен українець.

За оцінками Міжнародної організації з міграції, в Україні понад 7 мільйонів людей стали внутрішньо переміщеними особами. Ці люди, опинившись у новому й незнайомому для себе місці, переживши жахіття обстрілів, окупації, залишивши свої домівки, потребують не лише підтримки, а й конкретної допомоги:

- знайти житло;
- влаштувати дитину до садочку або школи;
- влаштуватися на роботу;
- отримати доступ до медичних послуг;
- оформити свій статус ВПО та допомогу від держави;
- відновити втрачені документи тощо. 

Щоб  організувати надання саме такої комплексної допомоги постраждалим від війни, МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» спільно з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Міністерством соціальної політики України, місцевими партнерами у березні 2022 року створила 50 мультидисциплінарних мобільних команд (ММК), що працюють в 11 областях центральної та західної України. Згодом було створено додатково ще 20 команд у 7 областях України.  

Наразі загалом 70 ММК працюють у Львівській, Закарпатській, Тернопільській, Чернівецькій, Рівненській, Івано-Франківській, Житомирській, Вінницькій, Волинській, Хмельницькій, Дніпропетровській, Київській, Полтавській, Кіровоградській, Черкаській, Миколаївській, Одеській та Харківській областях. 

Упродовж роботи мобільних команд ми спостерігали зміну тенденції готовності людей, які постраждали від війни, йти на контакт та адаптуватися у нових реаліях життя.

Спочатку евакуйовані зверталися по допомогу задовольнити найперші базові потреби: знайти житло, їжу та медикаменти. Одночасно спеціалісти ММК пропонували й надавали людям першу психологічну та домедичну допомогу. Згодом до команд дедалі частіше почали звертатися саме по психологічну допомогу. Люди приходили уже із самостійно сформованим запитом.

Також робота ММК дозволяє аналізувати, що в роботі надавачів психосоціальної та гумінатарної допомоги працює найкраще, які ще проблеми, окрім допомоги тим, хто цього потребує, вона вирішує. Досвід команд допомагає виявити проблеми, з якими стикаються самі надавачі послуг, психологи, соціальні працівники та юристи, більш глибоко розуміти та аналізувати потреби людей, які постраждали від війни. А отже – оптимізувати нашу власну роботу, попередити про виклики, які можуть допомогти іншим організаціям.

Так, наприклад, евакуація зі східних, південних та центральних регіонів спричинила витік спеціалістів та кадрів у тих регіонах. З одного боку, є потреба в наданні соціально-психологічної допомоги, а, з іншого боку, спостерігаємо брак кваліфікованих спеціалістів. Тому під час реалізації проєктів та формування команд, слід бути готовими, що в певних регіонах країни можуть бути труднощі з пошуком кадрів. Виходом із ситуації може бути навчання випускників ВУЗів психлогічних та соціальних спеціальностей, які не мають досвіду роботи.

Водночас досвід роботи ММК продемонстрував важливість та актуальність їхньої допомоги. Адже навантаження на надавачів соціальних послуг, представників органів місцевого самоврядування з початком повномасштабного вторгнення виросло в декілька разів. Тому мобільність команд дозволяє надавати соціально-психологічну допомогу саме там, де вона потрібна найбільше.

Виїзди до вокзалів, евакуаційних центрів та скоординованість дій між спеціалістами мультидисциплінарних мобільних команд та гуманітарних штабів  дозволяє евакуйованим отримувати одразу соціально-психологічну та гуманітарну  допомогу. 

Важливо також зауважити, що, хоча велика кількість населення евакуювалась до західних регіонів України, переважна більшість Донецької, Луганської, Херсонської області евакуювалась також до Харківської, Одеської, Дніпропетровської та Запорізької областей. Тому велика кількість тих, хто потребує допомоги, перебувають на Півдні та Сході нашої країни. Після підриву окупантами Каховської ГЕС це питання актуалізується ще дужче.

Наразі мультидисциплінарні мобільні команди здійснюють допомогу на місцях у Південній та Східній України, зокрема, в Миколаївській та Запорізькій областях. Вони допомагатимуть з евакуацією людей з Херсонщини до безпечних районів: зустрічають евакуаційні потяги, надають соціально-психологічну та гуманітарну допомогу тощо.

Водночас для надавачів послуг, які працюють у таких гарячих точках, можливість доїхати та надати допомогу у наближені до фронту та деокуповані громади часто буває єдиною і завжди – ризикованою. Йдеться про ризики потрапити під обстріл або натрапити на міну. Тому для надавачів послуг вкрай важливе задоволення хоча б мінімальної безпеки та медичного страхування команди, яка діє в регіонах, які обстрілюють. 

І ще декілька слів про роботу з дітьми. Консультування в евакуаційних центрах та робота з дітьми продемонстрували, що батьки швидше адаптуються та виходять з етапу проживання горя, втрати, коли працюють з дітьми, і коли їх долучають до спільних груп і заходів.  

Натомість для самих дітей вкрай актуальна потреба у створенні спеціалізованих просторів, гуртків, навчальних закладів у тих регіонах, куди найбільше перемістилися постраждалі. Адже через  повітряні тривоги й ще нещодавні відключення електроенергії навчання онлайн не є ефективним. Класи та групи в навчальних закладах переповнені, деякі заклади функціонують частково.

Дитячий простір повинен бути забезпеченим кваліфікованими соціальними педагогами, дитячими психологами, які б якісно працювали та надавали допомогу дітям.  

Якщо Ви внутрішньо переміщена особа, шукайте послуги спеціалістів мобільних команд, денних центрів, дитячих просторів у свій громаді! Є багато організацій громадянського суспільства, які включились та працюють на благо українців та українок, які найбільше постраждали від війни.