Підтримка українцями поранених, біженців та армії оголила проблеми в українському законодавстві, які потребують термінового вирішення. Ось тільки держава, в особі чиновників, традиційно нікуди особливо не поспішає. Але якщо країна не зможе вирішити проблем військових, не розбереться з питаннями їх адаптації та реабілітації, «уб'є» волонтерський рух та благодійні фонди, то всі інші проблеми держави не вирішаться і поготів ...
«Повість про капітана Копєйкіна» більшість ізнас пам'ятає зі шкільної лави. Відмінники можливо навіть пам'ятають, що Гогольчерез цензуру змушений був тричі переписувати цю історію, вкладену в устаодного з героїв «Мертвих душ». Але в кожній з версій письменника змістзалишався однаковим: повернувшись із фронту «без руки і ноги» капітан Копєйкінбезнадійно оббиває пороги міністерств і відомств, та так ніде і не можедомогтися пенсії, призначеної йому як інваліду і ветерану.
Причина митарств Копєйкіна аж ніяк не в розкраданнікоштів казнокрадами, як ми звично очікуємо. Просто його справа тоне убюрократичній тяганині. Допомогти йомуміг би який-небудь високий чин - але чи до того високим чинам!..
Тим, хто зараз захищає Україну, не до спогадівпро шкільну програму з літератури. Тяганина і безвідповідальність чиновників їмзнайомі і так. Брак боєприпасів, засобів захисту, обмундирування, організаційніпрорахунки, чи не більше зло для наших військових, ніж,власне, ворог. Україна не була готова до війни, але говорити про те, що вона жадаєвиправитися бодай після її початку - на жаль, велике перебільшення.
Незаконнаблагодійність
Серед найболісніших проблем у законодавствіУкраїни, пов'язаних із допомогою військовим, - «благодійні» податки.
Українськічиновники на вищому рівні сьогодні визнають, що наші громадяни, волонтери таблагодійні організації з перших днів АТО забезпечують українську армію всімнеобхідним - хіба що зброю не дістають. І поки в кабінетах Міноборони«блукають» мільйони гривень, залучених через гарячий номер «565», українці самічерез соціальні мережі збирають спорядження і гроші, годують українських солдатв зоні бойових дій. І це при тому, що всі волонтери, які сьогодні рятують життяі допомагають пораненим, працюють поза законом. Адже згідно з чинним ЗакономУкраїни «Про волонтерську діяльність», волонтером може бути людина, що уклаласпеціальний договір на здійснення волонтерської діяльності з волонтерськоюорганізацією. При цьому організація повинна отримати відповідну «ліцензію» наволонтерську діяльність від Міністерства соціальної політики України. Будь-яківласні ініціативи законодавством заборонені.
І якщо більшість волонтерів просто закриваютьочі на офіційне визначення свого статусу, то податкова проблема здається кудибільш істотною. Багато хто з волонтерів, які збирали і продовжують збиратигроші на приватні банківські картки на підтримку армії чи біженців, навіть незамислюються про те, що вже в 2015 році їм належить сплатити податок на дохідфізичної особи з зібраної суми, а це від 15% до 25 %. Страшно навіть уявити, щобуде з волонтерами, що допомагають українським військовим на мільйони гривень.Адже, рятуючи країну і життя її жителів, більшість з них витрачає всі зібранікошти на цільову допомогу, не залишаючи нічого на сплату податку.
З роботою благодійних фондів теж не все такпросто. Одна з головних проблем - це значні обмеження у фінансуванні різнихмедичних послуг. Адже всі послуги з реабілітації згідно з українськимзаконодавством теж вважаються доходом громадян та оподатковуються як дохідфізичних осіб. До слова, благодійна допомога, неоподаткована в 2014 році,становить лише 1710 грн, тобто 142,5 грн на місяць.
Та що волонтери, коли лише в середині липняпарламент ухвалив, а президент підписав зміни до закону, що надають учасникамАТО статус учасників бойових дій. Але слід зазначити, що дія закону непоширюється на добровольчі батальйони. Так, держава визнає їх діяльність насвоїй території, але оскільки ця діяльність не регламентована законодавством, уподальшому, за «необхідності», батальйони можуть класифікувати як організованізлочинні угруповання.
За чинними законами, пораненим і сім'ям загиблих надаються компенсації. За«звичайне» важке поранення (з частковою втратою працездатності) - близько60-85 тис. грн, за першу групу інвалідності - 304,5тис. грн. Родичам загиблих мають виплачувати трохи більше 600 тис. грн. І то неодразу. ЗМІ переповнені свідченнями, що захисникам Батьківщини, які віддали їйсвоє здоров'я, компенсації обіцяють лише після повного завершення АТО.
І це лише те, що стосується здоров'яфізичного. А є ще здоров'я душевне. Між тим, фахівці-психологи попереджають:психічні травми на війні неминучі - питання лише в тому, коли і як проявитьсятравма в кожному конкретному випадку. Психологічна допомога необхідна кожномубійцю. Як і соціальна адаптація: влаштування на роботу (або повернення на неї),допомога з навчанням, якщо така потрібна, загалом, повернення до «звичайного»життя.
Програмареабілітації та адаптації учасників АТО
Але без активної участі держави усі ціпроблеми не вирішити. Тому нам життєво необхідна програма, що об'єднуватимезусилля держави, суспільства та враховуватиме зарубіжний досвід. Програмаповинна передбачати законодавчо закріплені гарантії та аспекти реабілітації йадаптації, що безпосередньо стосуються учасників бойових дій (БД) АТО:
• медичну реабілітацію, що передбачаєвідновлювальну терапію, реконструктивну хірургію, протезування та ортезування;
• психологічну реабілітацію, що передбачаєпсихологічні, психолого-педагогічні, соціальні заходи, спрямовані навідновлення, корекцію або компенсацію порушених психічних функцій, станів,особистісного та соціального статусу;
• професійну реабілітацію, що складається зпрофесійної орієнтації, професійної освіти, професійно-виробничої адаптації тапрацевлаштування;
• соціальну реабілітацію, яка передбачаєсоціальну та соціально-побутову адаптацію.
Створення сприятливих умов для реалізації нарівні центральних і місцевих органів державної влади, бізнесу, волонтерських,громадських та міжнародних організацій умов, необхідних для реабілітації тасоціальної адаптації учасників АТО:
• залучення фінансової, організаційної татехнічної допомоги;
• виділення на пільгових умовах кредитів іпозик;
• фінансування будівництва житла;
• створення робочих місць, в т.ч. дляінвалідів-учасників БД АТО;
• організації Центрів реабілітації таадаптації;
• залучення кваліфікованих медичних тавійськових фахівців;
• законодавчого врегулювання та розширенняполя діяльності волонтерських організацій;
• додаткової матеріально-фінансової підтримкиучасників БД АТО та їх сімей з недержавних фондів.
Крім того, Програма повинна охоплюватиінформаційну, роз'яснювальну суспільну політику, що сприяє подоланнюпосттравматичного стресового синдрому серед учасників БД АТО та соціальноїадаптації:
• гарантій представництва в органах державноївлади;
• створення громадських організацій таасоціацій;
• впливу на процеси прийняття державнихрішень, що стосуються учасників БД АТО;
• формування сприятливої громадської думкипо відношенню до учасників АТО.
Слід зазначити, що подібні програми вжепочинають розроблятися і впроваджуватися на регіональному рівні. Наприклад, 31липня на сесії Львівської міської ради було затверджено комплекс заходів зпідтримки учасників АТО та їх сімей. Але це місцева ініціатива, одиничнийвипадок, не вирішальний проблему в цілому.
Прийняття та реалізація даної Програми назагальнонаціональному рівні дозволило б надалі уникнути тих негативних явищ, зякими стикалися воїни-афганці та ліквідатори аварії на ЧАЕС, у зв'язку зскороченням або ліквідацією пільг, переглядом їх статусу і гарантій державноїдопомоги. І думати про розробку та впровадження даної програми потрібно вжесьогодні. Потрібно обов'язково звернутися до західних країн з метою укладеннявідповідних договорів. Подібний досвід був, наприклад, у Грузії, дестворювалися центри реабілітації за участю Міноборони США. Якщо західніпартнери з політичних причин не квапляться допомогти нам у війні, то вжедопомога в подоланні її наслідків питань викликати не повинна. Досвідпсихологічної реабілітації, крім Грузії, є у країн колишньої Югославії, а у СШАпісля Іракської війни він просто величезний. Українські фахівці повинніпереймати його вже зараз. Але для цього вже зараз, а не «колись після перемоги»потрібні рішення політиків. В терміновому порядку має бути ініційовано створенняробочої групи з розробки Програми реабілітації та адаптації учасників АТО, доякої увійдуть нардепи, експерти, волонтери та представники бізнесу. Інакшеніяк.
***
... У найпершому варіанті «Повісті прокапітана Копєйкіна» знехтуваний бюрократією ветеран подався в розбійники. Ісправа навіть не в загрозі соціальної нестабільності, яку несе поява в нашійкраїні тисяч «невлаштованих» ветеранів. Просто якщо країна не впорається зцими викликами, вона не впорається і з усіма іншими нашими складнощами і проблемами.І тоді мало не здасться нікому. Ця проста думка повинна прописатися усвідомості політиків вже сьогодні і змусити їх думати не про бюджетні копійки,а про Героїв України. http://www.pravda.com.ua/columns/2014/09/23/7038551/