Проблема інвестиційного клімату в державі

Залучення іноземних інвестицій в економіку є одним із важливих завдань для будь-якої держави. Це є закономірним, адже з кожним новим інвестором в країну надходять додаткові фінансові ресурси, створюються нові підприємства, робочі місця, розвивається промислова, а іноді навіть і соціальна інфраструктура, збільшуються надходження до бюджетів усіх рівнів тощо.

Саме тому керівництву країни дуже важливо приділяти достатньо уваги формуванню привабливого бізнес-клімату, який би мотивував інвесторів до співпраці.

Взагалі, існує три ключових показника, які розглядає компанія при виборі країни-об’єкта для інвестування: інвестиційних потенціал, інвестиційний клімат та інвестиційний імідж, який являється похідним від двох перших критеріїв. Інвестиційний потенціал – відносно стала сукупність багатьох елементів, серед яких: географічне положення, наявність зручної та розвинутої інфраструктури, природні ресурси, доступні робочої сили та багато іншого.

Інвестиційний клімат, у свою чергу, є змінним показником і напряму залежить від дій влади у напрямі його покращення. Сюди відноситься прогнозованість внутрішньої та зовнішньої політики в країні, економічна та політична стабільність, легкість адміністративних процедур, відсутність корупції, наявність тих чи інших механізмів сприяння інвестиційній та економічній діяльності тощо.

Якщо говорити про Україну, то з економічним потенціалом у нас все добре: знаходимось в центрі Європи, маємо вихід до моря та світового океану відповідно, дуже багата ресурсна база, с/г потенціал і ще багато інших переваг. Разом з тим, з іншим критерієм – інвестиційним кліматом, поки що, нажаль, не склалось. Маємо в державі повний набір негативних чинників, які перешкоджають економічній діяльності: непрогнозованість, нестабільність, високий рівень корупції, відсутність механізмів державного стимулювання суб’єктів господарської діяльності і так далі. Ситуація ще більше погіршується фактором війни на сході нашої держави.

Даний комплекс проблем не тільки не дає залучити нових інвесторів, а і перешкоджає роботі тих, які вже працюють на території України. Це стає причиною того, що багато компаній вже покинули нашу державу, вивівши свої раніше інвестовані капітали. Про це свідчать і офіційні статистичні дані: якщо за результатами 2013 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених в економіку України за весь період інвестування (з 1991 року) складав 57,1 млрд. дол.США, то за результатами 2015 року цей обсяг зменшився до рівня 43,4 млрд. дол.США. Тобто, за 2014-2015 роки іноземні інвестори вивели більше 10-ти млрд. дол.США. Це просто катастрофічні цифри.

Ми повинні розуміти, що так продовжуватись далі не може і дана ситуація повинна бути кардинально змінена вже найближчим часом.

Необхідно запроваджувати в Україні вже апробовані в світі механізми залучення інвестицій. Так, в Китаї та Південній Кореї, наприклад, активно залучити інвесторів вдалося завдяки створенню цілої мережі індустріальних парків з гарною інфраструктурою та особливими, вигідними умовами економічної діяльності.

В багатьох країнах світу використовується практика створення вільних економічних зон зі спеціальними режимами інвестиційної та економічної діяльності. Даний інструмент особливо актуальний в умовах погіршеного бізнес-клімату, коли привернути увагу інвесторів тільки за рахунок гарного потенціалу не вдається.

Звичайно, в першу чергу мова йде про розробку відповідного законодавства або суттєве вдосконалення того, яке є в Україні. Той самий ЗУ «Про індустріальні парки» є формальним і не містить необхідних положень про ті чи інші привілеї, які надаються компаніям на території парку тощо.

Іншим питанням є стабільність законодавчої бази, її незмінність протягом часу. Суб’єкт господарювання повинен бути впевненим в тому, що як сьогодні, через декілька років він буде працювати в однакових законодавчо закріплених умовах. Особливо, якщо мова йде про будь-які привілеї гарантовані державою. Нажаль, імідж України у цьому питанні є далеко не взірцевим.

В будь-якому випадку, владі необхідно вживати усіх необхідних заходів задля того, аби покращити інвестиційний клімат в державі в найближчій перспективі, в першу чергу втримати ті компанії, які ще працюють в Україні попри всі труднощі, а також сприяти залученню нових. В інакшому випадку Україна, не дивлячись на першокласний інвестиційний потенціал, так і буде пасти задніх в процесі залучення інвестиційних ресурсів.

Комплексна, дієва політика, направлена на покращення бізнес-клімату та активізацію інвестиційної діяльності в поєднанні з нашим економічним потенціалом можуть кардинально змінити описану вище ситуацію в Україні в позитивну сторону.