Морські лоцмани: монополія чи конкуренція?

Ринок послуг морських лоцманів – приклад виключень з конкурентних правил, коли питання монополії чи конкуренції не має вирішуватись конкурентним відомством з огляду на економічні мотиви. Україна досі шукає відповідь на питання з заголовку, та досі немає чіткої позиції з цього приводу. Попри те, що питання чіткої визначеної державної морської політики, як морська держава, ми мали поставити в пріоритет. Адже його неврегульованість несе загрозу національній безпеці.

Лоцманське проведення суден – це підведення судна до берега або іншого місця для швартування, з використанням кваліфікованим лоцманом  знань цього району. Без лоцманів у більшості випадків забороняється швартувати судно. За кожним портом закріплені свої лоцмани. Їх послуги є платними.

Чинними наказами Мінінфраструктури в Україні закріплено монополію державних лоцманів та покладено функції лоцманського проведення суден виключно на ДП «Дельта-лоцман» (сьогодні філія «Дельта-лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України»). Всі лоцмани, що здійснюють діяльність в Україні, перебувають у трудових відносинах саме з «Дельта-лоцман».

 У 2017 році Антимонопольний комітет проводив дослідження стану конкуренції на лоцманському ринку, зосереджуючись перш за все на питаннях кваліфікаційної підготовки морських лоцманів, теоретичну та практичну частину якого проводить також виключно вищезгадана філія державного підприємства. Однак, відомство  торкнулось вивчення і безпосередньо ринку надання послуг лоцманського проведення суден.

Під час дослідження Комітет побачив, проаналізував та врахував протиріччя між законодавчими та підзаконними актами. Адже, якщо Кодекс торговельного мореплавства не обмежує право надання лоцманського проведення суден виключно державними лоцманами (як це було до 2012 року), то постанова Кабінету міністрів №405 відносить лоцманське проведення до спеціалізованих послуг суб’єктів природних монополій у морському порту, а надання послуг наказами Мінінфраструктури покладено на філію «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ».

Висновок Комітету стосовно теоретичної підготовки був однозначним – закріпити можливість отримання теоретичної підготовки для кваліфікації морського лоцмана на конкурентних засадах та знищити державну монополію. Але в питанні демонополізації лоцманських послуг АМКУ був більш обережним, передавши естафету пошуку відповіді на це питання перш за все Міністерству інфраструктури та Службі безпеки.

І хоча ще три роки тому з’явились приватні компанії, що готові надавати лоцманські послуги та домагаються від держави права виходу на цей ринок, Комітет не наважився взяти на себе відповідальність за прийняття такого рішення. Це пояснюється багатьма причинами: починаючи від збройної агресії Росії та зацікавленістю російських «лоцманів» в отриманні доступу до нашого «берега», закінчуючи світовим досвідом, який в цьому питанні є різним та чимало держав надають перевагу монополії, в тому числі державній.

Для прикладу, відповідно до Правил надання портових послуг (Port Services Regulation), затверджених 15.02.2017 рішенням Європарламенту та Ради ЄС (Постанова 352/2017 ЄС), у портах Європи галузь виконання лоцманських проведень проголошено локально регульованим видом діяльності, що має бути вивільнений від впливу принципів вільної ринкової економіки  та конкуренції, які призводять лише до зниження якості надання послуг. Зазначене рішення Європарламенту набрало чинності 24.03.2017 та, починаючи з 24.03.2019, стало обов’язковим для виконання в усіх державах-членах ЄС.

У  серпні 2020 року АМКУ у відповідь на заяву ТОВ «Пі Енд Оу Мерітайм Юкрейн» знов повернувся до питання лоцманського проведення суден, але змінив свою позицію та все ж таки рекомендував Мінінфраструктури  привести власні накази у сфері лоцманського проведення до вимог Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України «Про морські порти України». В даному випадку зазначені вище протиріччя між законодавчими та підзаконними актами, які не дають можливості приватним компаніям вийти на ринок, Комітет вже оцінив як адміністративні бар’єри та рекомендував їх усунути.

Висновок Комітету на цей раз також базувався на світовій практиці, але вже на іншій її частині: не всі країни обрали монопольну модель ринку. Та на оновленій позиції профільного міністерства, яке, на відміну від 2017 року, на цей раз, на думку АМКУ, не надало аргументів щодо вивільнення лоцманських послуг від впливу принципів вільної ринкової економіки.

Мінінфраструктури, хоча і не висловлює тенденційно як в 2017 році, так і сьогодні, чіткої публічної позиції, але з обережністю відноситься до подібного кроку, перш за все з огляду на національну безпеку України, про що Комітету відомо. Тому скоріш за все кінцеве слово у питанні виконання рекомендацій Комітету належатиме українським спецслужбам, які несуть відповідальність за безпеку країни та мають більше за інших інформації про загрози для неї «з моря». Та більш жорсткі подальші дії АМКУ, з огляду на це, навряд чи будуть можливими.

 Проте важливо, що довго така невизначеність тривати не може та Україна врешті-решт має вирішити та закріпити свою однозначну позицію в цьому питанні у нормативних актах.