Закон про мову: ключові моменти
Його основна мета – закріпити за українською мовою статус єдиної державної мови та не допустити офіційного запровадження «багатомовності» в Україні.
Даний законопроект не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів, не утискає нацменшини (право на навчання мовою нацменшини), однак вимагає знання і застосування державної мови посадовцями та надавачами послуг (зокрема, судді та адвокати, викладачі та медпрацівники) у публічному просторі, державному та комунальних секторах, у сфері обслуговування, у підписах та маркуванні товарів та послуг.
Законопрект передбачає україномовну рекламу, вивіски тощо; безкоштовні курси української мови для дорослих; іспит з української мови для набуття громадянства; не менше 90% української мови на загальнонаціональних телеканалах; не менше 50% книжок українською мовою в книгарнях і не менше 50% книг українською, виданих видавництвом протягом року.
Можна видавати газету чи журнал у двох чи більше мовних версіях, одна з яких має бути державною мовою. У театральних виставах та при дубляжі кінофільмів також використовуватимуть українську.
Також мають бути українські версії сайтів органів влади, інтернет-магазинів та ЗМІ. Сайти за замовчуванням спочатку завантажуються українською, але можуть мати також інші версії. При цьому українська версія має бути за обсягом не меншою за версію іншою мовою. Інтерфейси програм і мобільних додатків мають бути державною мовою та/або англійською мовою або мовами Євросоюзу.
Також законопроект розширює можливості застосування інших мов Євросоюзу та англійської мови. Зокрема, у науковій сфері дозволяється публікувати та захищати праці англійською.
Інституту «мовних інспекторів» був вилучений із законопроекту ще перед голосуванням у першому читанні. Функцію контролю за дотриманням закону виконуватиме спеціальний уповноважений із захисту державної мови, який, в тому числі, розглядатиме скарги громадян.
До другого читання законопроекту було зведено до мінімуму створення нових структур, – наприклад, іспити на знання мови можна буде складати в Центрі оцінювання якості освіти, де зараз випускники шкіл проходять ЗНО.
Іспити складатимуть лише претенденти на публічні посади чи роботу в установах, де потрібен високий рівень знання мови, а також (з легшим рівнем завдань) – претенденти на отримання українського громадянства.
Законопроект буде впроваджуватися поступово. До прикладу, для друкованих ЗМІ, які повинні будуть одночасно з тиражем видання іноземною мовою видавати тираж цього видання державною мовою, такий перехідний період складатиме 2-2,5 роки.
Іспити на знання мови для кандидатів на різні державні посади вводитиметься через 2 роки після набуття мовним законом чинності.
Освітня стаття про мову навчання взагалі набуде чинності тільки через 6 років після прийняття закону.
А штрафи за порушення закону уповноважений із захисту державної мови зможе почати накладати тільки через шість місяців з дня його призначення.
За порушення мовного закону передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наприклад, штрафувати чиновників, депутатів, інших посадових осіб, якщо вони не користуються на роботі державною мовою).
Також передбачена кримінальна відповідальність за спроби ввести двомовність чи багатомовність, або надати офіційний статус будь-якій іншій мові в усій країні або в окремому регіоні (прирівнюється до повалення конституційного ладу) та кримінальна відповідальність за публічне приниження української мови (прирівнюється до наруги над державними символами).
