Днями чимало українських ЗМІ та інформагенцій розповсюдило новину, що нібитоелектромобілі в Україні можуть подешевшати на 30%. Джерелом "сенсаційної" новини сталоМіністерство економічного розвитку і торгівлі України, яке організувало громадські слухання на підтримку законопроекту N4205а від 01.07.2014,яким пропонується внесення змін до Податковогокодексу України щодо стимулювання зростання попиту на екологічні видитранспорту та зниження енергетичної залежності України.
На громадських слуханнях лунало багато схвальних слів та повідомлялося, буцімтозаконопроект на три роки зменшить податковенавантаження на ввезення електромобілів в Україну і навіть допоможе вмайбутньому суттєво скоротити дефіцит платіжного балансу України за рахунокзниження споживання нафтопродуктів.
Не розділяю радостіучасників слухань і можу впевнене заявити, що ніхто з них, в тому числіжурналісти, які з піднесенням описували цю подію, згаданого законопроекту нечитали. В чому його суть?
Проектпередбачає "звільнення від оподаткування операцій із ввезення на митнутериторію України електромобілів, а також операцій з підакцизними товарами зреалізації легкових автомобілів, обладнаних електричними двигунами (крімгібридних двигунів), з числом місць для сидіння не більше дев'яти, включаючимісце водія".
Такевизначення електромобілів і сам законопроект один в один позичені в сумновідомому Митному Союзі. Майже рік томутак звана "Рада Євразійської економічної комісії" за ініціативоюРосії схвалила в країнах Митного союзу з 1 лютого 2014 до 31 грудня 2015 рокутимчасове обнуління мит на "легкові автомобілів з електроприводом з числоммісць до дев'яти, з місцем водія".
Схвалитисхвалила, але в чинних кодах Товарної номенклатуризовнішньоекономічної діяльності Митного союзу, таке формулювання відсутнє – тамй надалі під кодом 87039010 залишаються "Автомобілі легкові та іншімоторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей,включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі - зелектродвигунами". Таким же самим залишилося Імпортне мито наелектромобілі - 19% (а не 0 як "схвалювалося") та ввізний ПДВ - 18%.
Позиченев євразійців формулювання з багатьох причин вбачається вкрай невдалим.
По-перше,визначення "автомобіль з електроприводом" припускає неоднозначнетлумачення, адже будь який автомобіль – з електричним чи бензиновим двигуном – маєелектропривод, наприклад, в складі склопідіймача або очищувача вітрового скла.
По-друге,є незрозумілим для чого окремо виділені "легкові автомобілі". Якщоавтори законопроекту поставили собі за основну мету покращити екологічнуситуацію, то вони не обмежувались би легковими електромобілями і розповсюдилипільгове оподаткування на електроавтобуси (автобус – це автомобіль з числоммісць для сидіння більше 8) та електровантажівки, які сьогодні стрімкорозвиваються і помножуються на світовому ринку. Також існують і прибувають усілякіквадроцикли та інші електричні екзотичні види транспорту. Тобто потреба у виокремленнідля пільгового оподаткування самостійної підакцизної групи електромобілів євкрай сумнівною.
По-третє,в Податковому Кодексі та Митному тарифі України електромобілі визначаютьсянаступним чином: "транспортнізасоби, оснащені електричними двигунами" (код ЗЕД 8703 90 10 00). Однак, взаконопроекті запропоновано звільнити від оподаткування операції із ввезення намитну територію України "легкові автомобілі з електроприводом з числоммісць до дев'яти, з місцем водія". Таке визначення відсутнє і в українськійкласифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка є основним документомдля митниці при визначенні ставки податку. Отже, в зазначеній редакціїзапропонована норма просто не буде працювати.
Вберезні 2014 року мною було запропоновано законопроект № 4605 "Провнесення змін до Митного тарифу України" щодо встановлення ставок ввізногомита на рівні 0% на транспортні засоби, оснащені електричними двигунами. Нажаль, він й досі знаходиться на розгляді в профільному Комітеті з питаньподаткової та митної політики – і сьогодні ставка на всі електромобілізалишається на рівні 10%. На мою думку, з точки зору законодавчої технікипростіше змінити цифру 10 на 0 і не ускладнювати собі життя премудрими інепрацюючими формулюваннями.
Єпевні питання і до економічної ефективності запропонованого законопроекту. Нажаль, до нього не додано техніко-економічне обґрунтування. Але зовсім не важкопідрахувати, що запропоноване скасування акцизного податку на реалізацію майжене вплине на здешевлення тієї, формально не існуючої, групи електромобілів.
Спробуюдовести це на прикладі найпопулярнішого в світі електромобіля моделі Tesla S потужністю 225 кВт, ціни на який в Європіпочинаються від 80 000 євро. Чинна ставка акцизного податку на транспортнізасоби, оснащені електричними двигунами складає 109 євро за 1 штуку. Тобто вразі прийняття законопроекту, Tesla S в Україні здешевіє лише на 0,1%. Чиварте таке мізерне "стимулювання зростання попиту на екологічні видитранспорту та зниження енергетичної залежності України" круглих столів іпафосних промов? І хіба дозволить такий законопроект "суттєво скоротитидефіцит платіжного балансу України за рахунок зниження споживаннянафтопродуктів" – як було сказано на тому ж круглому столі?
До речі, в Податковому Кодексі сховався ще один мізерний податок, який доречновідмінити через те що він не вартий клопоту власників електроавто і зусильподатківців на його адміністрування - це ставка збору за першу реєстраціютранспортних засобів для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном. Вонаскладає 0,63 гривні за 1 кВт потужності двигуна – для Tesla S це 141 грн 75копійок...
Всвоїх публікаціях і зверненнях до КМУ я неодноразово виступав за необхідність державногостимулювання попиту на електромобілі і прийняття відповідної програми. Національніпрограми виробництва і розвитку електротранспорту (екологічних видів транспорту), які передбачаютьрізноманітні методи стимулювання виробників і покупців електромобілів, заостанні роки затверджені у багатьох країнах світу. Зазвичай в них описаніподаткові та митні заходи підтримки електротранспорту, схеми пільговогокредитування та пільгового лізингу, заходи створення і розвитку сервісноїінфраструктури експлуатації електромобілів.
Наразі в Україні вжеіснує 2 законопроекти, які спрямовані на зниження цін на електромобілі, але,насправді, вони не набагато стимулюватимуть попит на них, навіть якщо бнасправді ціни знизилися аж на 30%. Дійсно, електромобілі у нас не надтопопулярні значною мірою через високі ціни, але основним фактором, що гальмуєрозвиток їх ринку, є відсутність відповідної інфраструктури. Тому ми –законодавці і Уряд маємо синхронно займатися і цінами і зарядними станціями. Намбуде потрібно узагальнити чималий міжнародний досвід і взяти з нього найбільшефективні заходи, які можуть бути реалізовані в Україні. Комплекс подібнихзаходів державної підтримки добре відомий на прикладі досвіду країн Європи,США, Китаю та Японії.
Хоча, знову недочекавшись від Уряду проекту Програми державної підтримки електричногоавтомобільного транспорту, відчуваю що народним депутатам доведеться самостійнопрацювати над змінами до законодавства, які полегшать будівництво заряднихстанцій, стимулювання придбання електромобілів та власного виробництва, наданняелектромобілям переваг при русі і паркові, створення інших привабливих умов їх експлуатації та обслуговування. Втім, не полишаю надії побачитирозроблену Урядом Програму і не припиняю спроб ініціювати її розробку.
Варто зазначити, щозгаданий вище Tesla S є найдорожчим електромобілем, а загалом їх ціна вженаближається до вартості авто з бензиновим двигуном. Проте, сьогодні ринокелектроавто в Україні перебуває в зародковому стані - обсяги їх продажів вимірюютьсякількома десятками на рік. Це дуже мало. Наскільки мені відомо, в Україні ще офіційноне продано жодного електромобіля марки Tesla, проте, наприклад, в п’ятимільйонній Норвегії їх купують до 70штук на день.
Маркетологи кажуть,що головним для розвитку ринку є вселити впевненість в споживачів. Вартозгадати, що в країнах, де тепер існує просто ажіотажний попит на електроавто, всепочиналося з пропаганди екологічно чистих автомобілів. І така пропагандаздійснювалася не лише за рахунок державних програм, але й силами місцевихорганів влади, засобів масової інформації та активістів екологічного руху.
Також потрібноусвідомити, що в цивілізованих країнах стрімке зростання попиту на екологічніавто викликане не "модою", а в першу чергу відповідальністю людей задовкілля і намаганням мінімізувати особисту шкоду для планети. На мою думку,ідея розвитку електромобільного транспорту в Україні співпадає з нашоюнаціональною ідеєю в частині позбавлення енергозалежності від Росії, економіїнаціональних енергоресурсів (хто як не українці любить економити?), збереженнянавколишнього середовища та покращення екології наших міст .
До того ж, ми – українці любимо робитиреволюції, то чому б нам не розпочати готувати автомобільну революцію, якапосуне бензинові авто? В мене навіть революційні лозунги готові"Електромобіль – це любов до України" та "Кожному українцю поелектромобілю!"
Починаємо?