Більшість адвокатів вважає, що найголовнішою запорукою перемоги в процесі є вміння захисника «знищувати» доказову базу сторони обвинувачення, в т.ч. шляхом визнання таких доказів такими, що здобуті не у спосіб, передбачений законом, всупереч останньому, що призводить до їх недопустимості, або доведення перед судом неналежності вказаних доказів, тобто визнання їх такими, що не доводять вчинення підзахисним відповідного правопорушення, тощо.

Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено (ст. 252 КУпАП), що в розрізі відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оцінка доказам надається за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, виключно судом, який керується при цьому законом і правосвідомістю.

Разом з тим, хто ще, окрім суду, може приймати участь в дослідженні доказів, надавати свої доводи та аргументи, подавати свої докази, чим спростовувати перші.

За ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення гарантоване ст. 7 КУпАП, за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відключити

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст.ст. 1 та  8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Визначення «законності» або «згідно із законом » досить широко наведено в практиці ЄСПЛ, яка  є  джерелом права, у зв’язку із чим є обов’язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, в рішенні «Салов проти України» (Salov v. Ukraine)  від 27 квітня 2004 р. ЄСПЛ нагадав, що фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному праві.

Крім того, у рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 р.,  заява №11901/02, в п. 60 ЄСПЛ зазначено, що «законність розуміють як фундаментальну юридичну категорію, що є критерієм правового життя суспільства і громадян; законність також розглядають як «принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин». У правовій державі законність (правозаконність) є гарантією правомірності застосованого примусу».

Відключити

Однак концепція «законності» стосується не лише статті 8, але й багатьох інших статей Конвенції. Наприклад, у справі «Кац та інші проти України» (Kats and Others v. Ukraine, заява № 29971/04), рішення від 18 грудня 2008 року, ЄСПЛ зазначив, що слово «законний» та словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом», які містяться в пункті 1 статті 5, по суті, відсилають до національного законодавства і встановлюють обов’язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства.

Ще однією вартою уваги справою за статтею 8 Конвенції, в якій йдеться про принцип законності, є «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» (Vladimir Polishchuk and Svetlana Polishchuk v. Ukraine, заява № 12451/04), рішення від 30 вересня 2010 року, в п.44 якого ЄСПЛ наголосив, що «словосполучення «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції, по суті, стосується національного законодавства і встановлює обов’язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм (див. рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine), заява № 11901/02, п. 49).

Таким чином, особа може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та  вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч.1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відключити

Відповідно до ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Однією із засад розгляду справи про адміністративне правопорушення є рівність громадян перед законом і органом, який розглядає справу (ст. 248 КУпАП).

Вичерпний перелік осіб, що беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, встановлений главою 21 КУпАП, за якою учасниками провадження є:

- особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (ст. 268 КУпАП);

- потерпілий (ст. 269 КУпАП);

- законні представники та представники (ст. 270 КУпАП);

- захисник (ст. 271 КУпАП);

- свідок (ст. 272 КУпАП);

- експерт (272 КУпАП);

- перекладач (ст. 275 КУпАП).

Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення встановлено Главою 22 КУпАП, за ч.2 ст. 279 якої, на засіданні заслуховуються виключно особи, які беруть участь у розгляді справи.

Таким чином, діючим КУпАП участь співробітників поліції, в т.ч. й тих, що склали відповідний протокол, у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не передбачено.

Участь поліцейських у даних справах можлива лише в разі набуття ними процесуального статусу свідка (ст. 272 КУпАП), для чого судом повинно бути винесено відповідне рішення на підставі клопотання про виклик та допит в якості свідка певного співробітника поліції, право на заявлення якого передбачено діючим КУпАП для вичерпного кола осіб, а саме клопотання  особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, законного представника чи представника або клопотання потерпілого.

Виклик та допит співробітників поліції з ініціативи суду, що розглядає справу про адмінправопорушення, в т.ч. й з метою своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи (ст. 245 КУпАП) є незаконним, оскільки це становитиме порушення принципу змагальності, права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), про що наголошено ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04)  та «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).

Слід зазначити, що діючим КупАП на співробітників поліції покладено виключно обов’язки, наслідком виконання яких і може бути складання адмінпротоколу з послідуючим його розглядом в суді, та не надано будь-яких процесуальних прав під час судового розгляду відповідної справи, що узгоджується із завданням поліції, визначення якого міститься у ст. 2 ЗУ «Про національну поліцію» та ст. 131—1 Конституції України, за вимогами якої підтримання обвинувачення здійснюється виключно прокуратурою.

Так, згідно ст. 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в т.ч. й  за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов’язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.

Крім того, ст.ст. 260, 265-1 та 266 КУпАП (глава 20 Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення) передбачено імперативний обов’язок співробітників поліції тимчасово вилучати посвідчення водія, оскільки ст. 130 КУпАП передбачає накладення стягнення у вигляді позбавлення права керуванням транспортним засобом, та відстороняти  від керування транспортними засобами осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з наступним оглядом особи на стан сп’яніння.

Поряд з цим, за вимогами ч.2 ст.266 КУпАП встановлення поліцейським ознак сп’яніння в особи, що керує транспортним засобом є правовою підставою для огляду на стан сп’яніння та/або направлення такої особи для огляду до відповідного закладу охорони здоров’я.

Тобто з системного аналізу ст.ст. 260, 265-1 та 266 КУпАП слідує, що в разі складання відповідного адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП стосовно певного водія, відносно останнього повинні одночасно бути застосовані наступні заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення:

- вилучення посвідчення водія;

- відсторонення  від керування транспортними засобом;

- огляд на стан спяніння.

Слід зазначити, що відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, проводиться в порядку, встановленому законом, та гарантовано ч.3 ст. 260 КУпАП, у зв’язку із чим допит в якості свідків співробітників поліції, що склали відповідний протокол за ст. 130 КУпАП, втрачає будь-який сенс, оскільки останні є зацікавленими особами, що безумовно будуть виправдовувати правомірність складення такого протоколу, через що їх свідчення не можуть братися судом до уваги.

З приводу забезпечення таких засад судового розгляду як змагальність та право на справедливий суд, то можливо (в разі доцільності)))) заявляти клопотання про залучення до участі у справі про адміністративне правопорушення прокурора, який би  представляв в суді сторону звинувачення, адже в противному випадку неупередженість суду буде завжди ставитись під сумнів…