Чому країна байдужа до раку?
4 лютого
був Всесвітній день боротьби з раком. Рак є однією із основних причин смертності у світі. За даними ВОЗ, кожний рік хворіє 10 млн. людей. Якщо у найближчі 10 років не будуть вжиті відповідні заходи, то до 2015 року від цієї хвороби помре 84 мільйонів мешканців планети. Україна на другому місці в Європіза темпами розповсюдження хвороби. Гірша ситуація тільки в Росії. Кожну годину у нас реєструється понад 20 нових випадків захворювання! Кожну годину від раку помирає 10 жителів України! За підрахунками спеціалістів, до 2020 року кількість тих, хто вперше захворів - перевищить 200 тисяч. Статистика онкозахворювань в Україні вражає: за останні 10 років кількість хворих виросла на 25%. Загальна кількість населення скоротилась на 4 млн.людей. І найстрашніше, що рак продовжує "молодшати". Я не є лікарем. На жаль! Але знаю, що від раку виліковується менше половини. Це також статистика. За словами самих медиків причина цього - халатність українців. Вони занадто пізно приходять до лікаря. Хоча рак - це хвороба, яку можна подужати на ранніх стадіях. До цієї хвороби байдужі не лише люди, а й держава. Коли інші країни на боротьбу з раком виділяють 5% ВВП, то в Україні із бюджету на це капає лише 0,03%. Це байдужість на державному рівні! Це теж само, що кинути хворого на вулиці, під смітником, аби він здох як собака!Якщо державі немає діла до цієї хвороби, то бізнесменам тим більше. Чому з раком бореться лише Ринат Ахметов? У Донецьку він утримує цілу лікарню. Загалом, на боротьбу з недугом він, якщо не помиляюсь, витратив 200 мільйонів гривень. Але це крапля в морі смерті! Хоча інші це море взагалі обходять стороною. Я не бачив широкомасштабних рекламних кампаній, які б пояснювали, як вберегтися від хвороби або, як з нею боротися. На цю тему жодного ролика, жодного плаката, жодної PR-акції! Я не пам
'ятаю, щоб проводилися великі конференції з питань ефективного і швидкого подолання недуги. Я не чув, щоб хтось організовував благодійні концерти під гаслом "Переможемо Рак!" або "STOPхвороба!". Чому ніхто не запросить приїхати із просвітницьким туром "Як я долаю рак" відомих людей, які борються з цим недугом? Наприклад, колишня Перша леді США, Бетті Форд, уже понад 30 років успішно воює з раком. Вона дає надію усіх хворим. Але чому цю надію не бачать в Україні? Також з раком борються: американська поп-співачка Anastacia, якій діагноз рак грудей був поставлений у 2002-му, коли їй було 29 років; рок-співачка Sheryl Crow в якої рак знайшли у 2006 -му, у 44 роки; Олемпійська чемпіонка США з фігурного катання Peggy Fleming, якій діагноз підтвердили у 1998 році, коли їй було 50 років… Таких людей багато. Чому до Києва, Харкова, Одеси привозять лише тих, хто проти СНІДУ, хоча ця хвороба не перша у рейтингу небезпечних для життя? Чому у боротьбі за життя ВІЛ-інфікованих влаштовують цілі шоу-програми? Чому цього не робиться заради хворих на рак? Можливо, причина в тому, що рак, на відміну від СНІДУ - це "не комерційна" хвороба? Можливо, відсутність уваги до недуги пов'язана з тим, що під неї не дають гранти? Можливо, байдужі не пацієнти, а самі лікарі, які "не піднімаються" матеріально на цьому недугові?